Гарантії права на справедливий суд в екстремальних умовах: національні та міжнародні стандарти

Анотація

У статті розглядається право на справедливий суд як фундаментальна гарантія захисту прав людини, що, у свою чергу, є необхідною умовою верховенства права в державі. Описано історичні передумови становлення права на справедливий суд як частини внутрішньодержавного та міжнародно-правового дискурсу, починаючи від зародження терміна «fair trial» у правовому дискурсі XVII століття до сучасного нормативного закріплення, передусім, у сфері міжнародного права прав людини. Конкретизовано зміст права на справедливий суд у національному праві України та міжнародному праві, зокрема в контексті положень Конституції України, Загальної декларації прав людини, Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Розкрито основні складові права на справедливий суд: незалежність і безсторонність суду, публічність процесу та презумпцію невинуватості. Особливу увагу приділено аналізу впливу екстремальних умов, таких як війна, надзвичайний або воєнний стан, на реалізацію права на справедливий суд. Розглянуто питання допустимості обмеження чи відступу від зобов’язань держав у сфері забезпечення права на справедливий суд відповідно до національних норм законодавства України і міжнародних договорів з прав людини. На основі практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах Golder v. United Kingdom, Aksoy v. Turkey та Ireland v. United Kingdom, обґрунтовано, що навіть за умов дерогації держава зобов’язана гарантувати мінімальний стандарт правосуддя, який включає доступ до суду, незалежність і неупередженість судової влади та, відповідно, ефективний захист прав особи. Зроблено висновок про різницю нормативно-правового регулювання права на справедливий суд у законодавстві України (зокрема, Конституції) та міжнародно-правових актах (зокрема, Загальній декларації прав людини, Європейській конвенції з прав людини та Міжнародному пакті про громадянські та політичні права), а практика Європейського суду справ людини показує взаємозв‘язок між правом на справедливий суд та правом на ефективний засіб правового захисту.