Релевантні індикатори для оцінки ймовірного геноцидного наміру знищити національну групу

Анотація

Спеціальний намір знищити захищену групу повністю або частково є центральним правовим інгредієнтом, що відрізняє злочин геноциду від інших міжнародних злочинів. Водночас він також залишається одним із найскладніших та найбільш багатошарових елементів для доведення. Оскільки прямі докази, що вказують на наявність геноцидного наміру, є рідкісними та здебільшого неможливими для отримання, аналіз зазвичай ґрунтується на непрямих доказах з огляду на вимогу, що геноцидний характер наміру є єдиним розумним висновком з наявних доказів. У цій статті представлено методологію оцінки ймовірного існування геноцидного наміру у випадках, коли національна група є ймовірною ціллю. Це має особливе значення для українських органів правосуддя в їхньому розслідуванні геноциду в контексті злочинів, скоєних російськими силами в Україні. У статті представлено алгоритм, що включає кілька етапів, де фільтрація масиву основоположних діянь є першим необхідним кроком, спрямованим на розмежування діянь, що мають дискримінаційний характер, від тих, які за своєю суттю є невибірковими та позбавлені ознак спеціального наміру. Далі, у статті підкреслюється важливість встановлення спрямованості ймовірного наміру на групу повністю або, альтернативно, на групу частково, а також оцінки істотності частини, на яку спрямований намір. У статті представлено методологію оцінки істотності як за допомогою кількісного (тобто числового), так і якісного підходів, причому останній включає оцінку важливості цільової частини. Застосовуючи призму міжнародної судової практики, у статті детально розглядається важливість різних контекстуальних факторів для аналізу ймовірного існування геноцидного наміру. Перший з факторів для аналітичного фокусу стосується способу скоєння основоположних діянь. У ній висвітлюється вивчення різних обставин, як-от повторюваність та послідовність моделі поведінки, жорстокість діянь, організований та скоординований спосіб їх вчинення. Крім того, у статті підкреслюється важливість ретельної оцінки особи потерпілих від основоположних діянь, зокрема їх значення для виживання групи. Серед них лідери групи відіграють істотну роль, особливо у випадках, коли національні групи є ціллю знищення. Стаття завершується аналізом ролі соціально-культурних нападів, риторики та висловлювань ймовірних виконавців, а також існування плану або політики для встановлення наміру.