Суб’єктивні ознаки геноциду: кримінально-правова характеристика

Анотація

У статті надано кримінально-правову характеристику суб’єктивним ознакам кримінального правопорушення, передбаченого статтею 442 КК України. Акцентовано на актуальності обраної теми дослідження, що пов’язано з умовами воєнного стану, в яких перебуває українське суспільство, ратифікацією та імплементацією Римського статуту МКС, у зв’язку із чим внесено зміни та доповнення до закону України про кримінальну відповідальність.

Досліджено суб’єкт геноциду. Визначено, що ним є фізична осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності. Виявлено дискусійне питання щодо визнання держави суб’єктом кримінального правопорушення. Визначено, що держава не має жодної з ознак суб’єкта кримінального правопорушення, а також до неї неможливо застосувати засоби кримінально-правового характеру. Зроблено висновок про можливість притягнення держави до міжнародної відповідальності. Виявлено відмінності у правовому регулюванні віку кримінальної відповідальності у положеннях Римського статуту МКС та КК України. Зокрема за Римським статутом МКС юрисдикція суду поширюється на злочини, вчинені особами, які досягли вісімнадцяти років, у той час як за КК України кримінальна відповідальність за геноцид настає з шістнадцяти років. Встановлено, що вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність за вчинення геноциду потребує зниження, оскільки геноцид має високу ступінь суспільної небезпеки, а також може вчинятися у формах, які охоплюють об’єктивну сторону кримінальних правопорушення, відповідальність за вчинення яких настає з чотирнадцяти років.

Досліджено суб’єктивну сторону геноциду. Доведено, що обов’язковими ознаками вказаного елемента складу кримінального правопорушення є вина та мета. Вказівка на форму вини наявна у диспозиції статті 442 КК України. З’ясовано, що геноцид може бути вчинений лише з прямим умислом. Обґрунтовано, що військові командири та інші начальники підлягають кримінальній відповідальності за статтею 442 КК України у випадку вчинення бездіяльності з непрямим умислом чи необережністю. Особливості суб’єктивної сторони діяння, вчиненого військовим командиром або іншим начальником, визначені статтею 31-1 КК України. Вказано, що метою геноциду є знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи. Така мета є спеціальною та у науковій літературі називається «dolus specialis». З’ясовано, що саме наявність вказаної мети відрізняє геноцид від інших кримінальних правопорушень зі схожими ознаками.