Кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність: науково-теоретичний пошук

Анотація

В статті досліджуються особливості теоретичних та практичних проблем правової кваліфікації кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність, здійснено аналіз його змісту, запропоновано класифікацію та виокремлено основні ознаки. Констатовано, що кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність впроваджена на законодавчому рівні в Україні з 2022 року та передбачена статтею 111-1 Кримінального кодексу України. Визначено, що колабораційна діяльність ‒ це усвідомлене, вимушене чи добровільне, зумисне співробітництво з ворогом у його інтересах і на шкоду своїй державі. Акцентується увага, що колабораційна діяльність в кримінальному праві охоплює як публічну так і приватну сфери. Вказано розподіл на окремі групи проблем правової кваліфікації кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність, а саме: перша група ‒ проблеми, пов’язані з розумінням законодавчих термінів; друга група ‒ проблеми розмежування ст. 111-1 Кримінального кодексу України та суміжних статей при їх кваліфікації; третя група ‒ проблеми справедливості санкцій та ефективності застосування покарання за колабораційну діяльність. Підтримано науковий підхід щодо віднесення до різновидів колабораційної діяльності такі злочини як пособництво державі агресору, державна зрада. Наведено основні законодавчі підходи до розмежування категорій державна зрада, колабораційна діяльність, пособництво державі агресору. Встановлено, види колабораційної діяльності, а саме: воєнний; економічний; політико-адміністративний; побутовий; вимушений колабораціонізм; добровільний колабораціонізм; ідеологічний колабораціонізм. Вказано основні ознаки колабораційної діяльності, а саме: (1) діяльність осіб (як правило, громадян України), яка спрямована на співпрацю з державою-агресором на шкоду Україні, (2) така діяльність осіб має місце під час окупації й (3) може бути як вимушеною, так і добровільною. Зроблено висновок, що кримінально-правовий аспект видів колабораційної діяльності полягає в тому, що вона є злочином проти основ національної безпеки України, що передбачає кримінальну відповідальність за публічне заперечення збройної агресії, підтримку дій держави-агресора, співпрацю з окупаційною владою, добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах та пропаганду у закладах освіти на підтримку дій держави-агресора.