Кримінально-правова протидія катуванням у зарубіжних державах різних правових сімей: порівняльно-правовий аспект

Анотація

Стаття присвячена комплексному порівняльно-правовому дослідженню кримінально-правової протидії катуванням у державах романо-германської та англо-американської правових сімей з метою створення оптимальних орієнтирів для удосконалення українського законодавства. Акцент зроблено на аналізі законодавчих конструкцій складу катування, визначенні його об’єкта, об’єктивних та суб’єктивних ознак, а також специфіки суб’єкта у різних юрисдикціях.

Продемонстровано, що держави континентальної правової традиції відображають широкий спектр моделей криміналізації: від детального і багаторівневого визначення катування (Іспанія) до відсутності прямої норми та покладання на міжнародні акти (Німеччина, частково Франція). У законодавстві Франції наголошено на посяганні не лише на здоров’я, а й на честь, гідність та волю особи, хоча нормативна дефініція катування відсутня, що породжує зауваження міжнародних інституцій. У праві Німеччини характерним для катування є наявність спеціально визначених потерпілих. Іспанське законодавство демонструє найближчий до міжнародних стандартів підхід, прямо визначаючи усі ключові елементи катування, включно з обов’язковою спеціальною метою та спеціальним суб’єктом.

У країнах англо-американської правової сім’ї ключовим є наявність спеціального суб’єкта та акцент на завданні сильного фізичного або психічного страждання без наявності спеціальної мети. Право Великої Британії до катування відносить як активні дії, так і бездіяльність, а також розглядає мовчазну згоду посадової особи як форму причетності. Законодавство США містить розгорнуте визначення психічного страждання та криміналізує змову на вчинення катування.

Порівняльний аналіз засвідчує, що попри різноманіття моделей, усі правові системи виходять з розуміння катування як посягання на базові людські цінності – здоров’я, честь, гідність, волю та, у певних випадках, життя. Встановлено, що для України найбільш ефективним є поєднання чіткої нормативної конструкції складу катування, узгодженої з міжнародними актами, з одночасним забезпеченням реальної дієвості заборони. На підставі вивченого зарубіжного досвіду сформульовано висновок про необхідність подальшої модернізації національного законодавства, зокрема уточнення ознак складу, посилення гарантій для потерпілих та забезпечення правозастосовної практики, здатної унеможливити як прямі, так і приховані форми катувань у сучасних умовах.