Застосування та використання вогнепальної зброї в Україні: проблемні питання та напрямки вдосконалення

Анотація

Дослідження присвячене комплексному аналізу правового регулювання застосування та використання вогнепальної зброї в Україні, а також виявленню ключових проблем, що перешкоджають формуванню ефективної системи контролю у цій сфері. У статті розглядаються нормативно-правові акти, що визначають порядок володіння, носіння, зберігання та застосування зброї, а також аналізується судова практика, що демонструє відсутність єдиних стандартів правозастосування.

Окрема увага приділяється питанню нечіткості термінології в законодавстві, де поняття «застосування», «активне застосування» та «використання» вживаються неоднозначно, що породжує юридичні колізії та ускладнює судовий контроль. Відсутність чітких визначень створює умови для різних тлумачень дій правоохоронців і цивільних осіб, особливо у випадках перевищення меж необхідної оборони або перевищення повноважень під час виконання службових обов’язків. У статті також проаналізовано стан нормативно-правового забезпечення обігу цивільної зброї.

Наголошується на відсутності на даний час в Україні спеціального закону, який би системно врегулював усі аспекти володіння цивільною зброєю, визначив категорії осіб, що мають право на її придбання, порядок ліцензування, реєстрації та контролю. Відсутність єдиного законодавчого акту зумовлює правову фрагментарність, породжує суперечності між підзаконними актами та ускладнює реалізацію права громадян на самозахист.

В умовах воєнного стану досліджується специфіка регулювання обігу зброї, коли частина норм набуває тимчасового характеру, а цивільне населення може залучатися до оборони держави. Це вимагає чіткої взаємодії між військовими структурами, поліцією та органами місцевого самоврядування, а також урахування особливих випадків застосування зброї в бойових і квазибоєвих ситуаціях.

Підкреслюється необхідність прийняття комплексного закону про обіг цивільної зброї, уточнення термінологічного апарату, створення єдиної системи підготовки осіб, які мають право на її використання, і впровадження прозорих механізмів громадського контролю. Реалізація цих напрямів сприятиме підвищенню рівня безпеки, зміцненню довіри до правоохоронних органів та забезпеченню балансу між правом громадян на самозахист і гарантіями суспільного порядку.