Кримінологічний аспект насильства в пенітенціарних установах

Анотація

У статті розглядається комплекс кримінологічних проблем, пов’язаних із поширенням насильства в місцях позбавлення волі в Україні. У фокусі уваги перебувають соціальні, інституційні та субкультурні чинники, що зумовлюють виникнення агресивної поведінки в умовах ізоляції та замкненого простору, де порушення прав людини та дефіцит ефективних механізмів контролю створюють сприятливе підґрунтя для насильницьких проявів. Акцентовано на тому, що пенітенціарна субкультура, режимні обмеження, нестача ресурсів та недовіра до адміністрації формують середовище підвищеної конфліктності, у якому насильство виконує функції регулятора соціальних відносин. Особлива увага приділяється оцінці сучасного стану наукової розробки проблеми, зокрема працям українських кримінологів і правознавців, які вивчають питання насильства, віктимності, безпеки та гарантій прав осіб, що перебувають у місцях несвободи.

У статті зазначено, що насильство проявляється у різних формах та видах. Зокрема, найпоширенішим видом є фізичні напади між ув’язненими, які проявляються у формі побиттів, нанесення тілесних ушкоджень та групових конфліктів. Ще одним поширеним видом насильства є насильницьке вимагання та примус, яке у пенітенціарному середовищі набуває форми фізичного і психологічного тиску з метою отримання матеріальної вигоди, підкорення або експлуатації. Особливу небезпеку становить сексуальне насильство, яке є високолатентним. Жертвами стають особи, які займають у ній низьке становище, новоприбулі, психічно вразливі або ті, хто не здатний чинити опір. Окрему групу становлять випадки насильства з боку персоналу. Міжнародні організації фіксують скарги ув’язнених на перевищення службових повноважень - побиття, незаконне застосування спецзасобів, погрози, психологічний тиск.

Автор підкреслює, що забезпечення гуманного ставлення та дотримання прав людини у місцях несвободи є ключовою умовою реформування ДКВС України відповідно до європейських стандартів. Зроблено висновок про необхідність комплексного підходу до превенції насильства, який має включати інституційні зміни, підвищення кваліфікації персоналу, удосконалення системи моніторингу, а також розвиток програм ресоціалізації, спрямованих на зниження агресивності та конфліктності серед засуджених.