Підтримка ментального здоров’я населення під час воєнного стану як елемент запобігання злочинності

Анотація

Наукову статтю присвячено аналізу підтримки психічного / ментального здоров’я як можливого елементу запобігання кримінально протиправним проявам в період воєнного стану.

Зазначено, що громадське здоров’я є стратегічним резервом держави, базисом для її існування як такої та основою розвитку людського капіталу. Окрему роль у формуванні такого стратегічного резерву відіграє підтримка психічного здоров’я.

Підкреслено, що за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я порушення психічного здоров’я – це збірне поняття, що охоплює психічні розлади, різні види психосоціальної інвалідності та інші психопатологічні стани, пов’язані зі значним дистресом, функціональними порушеннями чи ризиком самоушкодження. Такі порушення можуть впливати на громадську безпеку, правоохоронні органи та національну безпеку.

Наведено, що в Україні станом на вересень 2024 року вже близько 10 млн людей мали ризик психічних розладів.

Зазначено, що ВООЗ акцентує увагу на тому, що здоров’язберігаючі та профілактичні зусилля спрямовані на зміцнення психічного здоров’я шляхом коригування його індивідуальних, соціальних та структурних детермінант. Для цього можуть застосовуватися заходи індивідуального, групового та загальнопопуляційного рівня. Останнє відповідає і класичній трирівневій структурі запобігання злочинності, основу якої складають заходи загальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального характеру.

Зважаючи на особливості всіх трьох рівнів запобіжної роботи в організаційному плані можна виокремити такі етапи її проведення:

• встановлення, реєстрація та облік осіб з психічними розладами та аномаліями, які схильні до вчинення кримінальних правопорушень (наприклад, у випадку внутрішньо переміщених осіб це можуть бути транзитні центри для евакуйованих чи переселенців);
• виявлення індивідуальних особливостей таких осіб, оцінка їх способу життя, поведінки у минулому (запровадження обов’язкового анонімного тестування);
• прогнозування поведінки таких осіб, індивідуальне планування та проведення профілактичних заходів, у тому числі й лікувальних (у разі потреби – реабілітація);
• регіональне планування, взаємодія та координація роботи установ та організацій, які надають послуги з психологічного супроводу та підтримки.