Питання відмежування катування від домашнього насильства

Анотація

У статті досліджуються елементи та ознаки складів кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 126-1 та 127 КК України.

Встановлено, що зазначені кримінальні правопорушення мають спільний безпосередній об’єкт. Їх додаткові об’єкти також можуть співпадати, хоча при вчиненні домашнього насильства коло таких об’єктів є дещо ширшим.

І катування, і домашнє насильство з об’єктивної сторони може мати форму як дії, так і бездіяльності. При цьому діяння при вчиненні обох кримінальних правопорушень може полягати у заподіянні фізичного або психологічного насильства. Проте у ст. 127 КК України мова йде саме про сильний фізичний біль чи моральні страждання. Однак така вказівка на ступінь болю чи страждань не може бути суттєвою відмежувальною ознакою, оскільки саме поняття «сильний» біль чи страждання є оціночним. До того ж при вчиненні домашнього насильства такий біль також може бути сильним.

Однією  із  форм  об’єктивної  сторони  кримінального  правопорушення,  передбаченого ст. 126-1 КК України, є економічне насильство. Хоча у ст. 127 КК України законодавець прямо не передбачив економічне насильство, однак в окремих випадках воно може бути визнане діянням, спрямованим на заподіяння сильного морального страждання характерного для катування.

Встановлено, що у ст. 126-1 КК України є вказівка на «систематичність», тобто вчинення діяння принаймні втретє. В той час для складу катування таку ознаку встановлювати не потрібно.

Доведено, що обидва досліджувані кримінальні правопорушення мають матеріальний склад.

Із суб’єктивної сторони і катування, і домашнє насильство можуть бути вчинені лише з умисною формою вини. Однак відмежувальною ознакою складу катування є наявність чітко встановленої мети.

Встановлено, що головною відмежувальною ознакою досліджуваних складів кримінальних правопорушень є суб’єкт. Суб’єкт катування є загальним, а суб’єкт домашнього насильства – спеціальний.

Доведено, що при конкуренції ст. ст. 127 та 126-1 КК України застосуванню підлягає спеціальна норма – ст. 126-1 КК. Однак зважаючи на її значно м’якшу санкцію, кваліфікувати дії винної особи у таких випадках слід за сукупністю зазначених норм.