Запобігання конфлікту інтересів у соціальній взаємодії у публічному управлінні (на прикладі лобізму)

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз проблематики запобігання конфлікту інтересів у сфері публічного управління в умовах трансформації українського суспільства та легалізації інституту лобіювання. Автори розкривають доктринальні засади розуміння природи конфлікту інтересів, спираючись на широку історико-теоретичну базу - від філософських поглядів Арістотеля до сучасних інституційних теорій (Д. Норт, О. Вільямсон) і теорії «принципал-агент» . Останній підхід дозволяє розглядати конфлікт інтересів як прояв агентської проблеми, коли публічний службовець може діяти всупереч інтересам громадян заради приватної вигоди.

Особливу увагу приділено дослідженню ризиків трансформації лобіювання у конфлікт інтересів, що виникає, коли приватний інтерес стає визначальним фактором при ухваленні управлінських рішень. У роботі детально проаналізовано три види конфлікту інтересів у контексті взаємодії з лобістами: реальний, потенційний та уявний. Автори пояснюють специфіку кожного виду: потенційний конфлікт часто пов’язаний з перспективою майбутнього працевлаштування службовця у лобістській структурі, реальний - з наявними майновими чи родинними зв’язками, а уявний виникає через недостатню прозорість взаємодії, що формує у суспільстві хибне уявлення про корупцію.

Важливим аспектом дослідження є аналіз новітньої нормативно-правової бази України, зокрема Закону України «Про лобіювання» та функціонування Реєстру прозорості. Розглянуто роль Правил етичної поведінки суб’єктів лобіювання, які діють як превентивний механізм, формуючи культуру доброчесності та встановлюючи обмеження щодо подарунків і неформальних послуг.

У статті систематизовано конкретні заходи врегулювання конфлікту інтересів для публічних службовців: обов’язкова самоідентифікація конфлікту перед початком взаємодії, усунення від процесу прийняття рішень і протоколювання контактів у Реєстрі прозорості. Автори доходять висновку, що ефективність запобігання конфлікту інтересів досягається не шляхом заборони лобіювання, а через його тотальну прозорість, підзвітність і впровадження жорстких етичних стандартів. Інституціоналізація лобіювання розглядається як важливий крок для перетворення тіньових домовленостей на цивілізований процес соціальної взаємодії, що сприяє зміцненню доброчесності в системі публічного управління України.