Врегулювання спору за участю судді: теоретичні засади та обмежена ефективність у публічно-правових спорах

Анотація

У статті аналізується інститут врегулювання спору за участю судді в адміністративному судочинстві України, запроваджений у 2017 році для підвищення ефективності розгляду справ та розвантаження судової системи. Врегулювання спору за участю судді виступає новою формою альтернативного вирішення публічно-правових конфліктів і процесуально відрізняється від загальновідомого інституту медіації. Суддя в цій процедурі виступає посередником у рамках процесуальних відносин, хоча й поза межами безпосереднього судового розгляду.

Вказано, що нормативному врегулювання спору за участю судді в адміністративному судочинстві присвячено Глава 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) під назвою «Врегулювання спору за участю судді», в якій розкрито: підстави проведення врегулювання спору за участю судді; порядок призначення, проведення та припинення процедури врегулювання спору за участю судді, строки в межах якої вона проводиться. Дослідження актуалізує питання про те, чи виправдав цей інститут покладені на нього очікування в контексті публічно-правових спорів.

Аналіз судової практики та наукових джерел дозволяє констатувати, що інститут застосовується доволі рідко і функціонує здебільшого формально. Головною причиною його неефективного застосування є публічно-правова природа адміністративних спорів, де відповідачем виступає суб’єкт владних повноважень. Така специфіка унеможливлює досягнення взаємоприйнятного рішення, оскільки умови примирення не можуть суперечити закону або перевищувати повноваження органу влади. Крім того, процесуальні обмеження, зокрема заборона судді, який здійснював врегулювання, розглядати справу по суті, також знижують практичну доцільність механізму.

Висновки статті підкреслюють, що інститут врегулювання спору за участю судді не набув ефективного застосування в адміністративному судочинстві через обмеження, пов’язані з публічно-правовим характером спору, і має радше формальний характер. Він не виправдав очікувань щодо масового розвантаження судової системи. Подальший розвиток цього інституту можливий лише за умови його законодавчого уточнення та адаптації до особливостей публічно-правових відносин.