Теоретико-правові засади використання м’якого права як джерела податкового права та його місце в системі джерел названого права

Анотація

У цій статті досліджено феномен м’якого права як специфічного джерела регулювання податкових правовідносин у сучасних умовах глобалізації. Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння м’якого права, окреслено його характеристики, ключові ознаки та природу. Особлива увага приділена дискусії щодо відносної нормативності актів м’якого права та можливості їхнього включення до системи джерел права. Показано, що, незважаючи на відсутність формально обов’язкової сили, акти м’якого права мають значний регулятивний потенціал завдяки авторитету органів, що їх розробляють, і повторюваності практики їх застосування.

Крім того, розглянуто історичний контекст формування м’якого права та фактори, що сприяли його поширенню у міжнародному податковому регулюванні. Підкреслено взаємозв’язок м’якого права з процесами глобалізації та уніфікації правових систем, що забезпечує його дедалі більшу інтеграцію у національні правопорядки.

Додатково, вказано на важливість та принцип розмежування актів м’якого права та актів звичаєвого права, попри деякі споріднені ознаки обох видів джерел права.

В роботі також досліджено дві функції, які виконує м’яке право у податковому праві, а саме нормотворчу та інтерпретативну. Нормотворча функція проявляється у впливі стандартів ОЕСР на національне законодавство, зокрема через імплементацію положень Плану дій BEPS та Керівних принципів з трансфертного ціноутворення. Проаналізовано теоретичний підтекст та практику втілення цієї функції м’якого права.

Інтерпретативна функція м’якого права в галузі податкового права досліджена за допомогою аналізу використання актів м’якого права у судовій практиці, що підтверджується прикладами правозастосування в Україні. Проаналізовано теоретичні аспекти цього феномена, а також оцінено перспективи цього правового явища.

Зроблено висновок, що м’яке право стало важливим елементом сучасного правового регулювання, фактично наближаючись до «твердого» права за рівнем впливу на правовідносини, незважаючи на збереження рекомендаційного характеру. Доведено, що визнання ролі м’якого права не підриває правову визначеність, а забезпечує гнучкість правової системи та її здатність адаптуватися до нових економічних реалій. Окреслено ключові проблеми та ризики, пов’язані з використанням м’якого права, серед яких відсутність чітких критеріїв юридичної обов’язковості, можливість вибіркового застосування та вплив політичних і економічних чинників на зміст рекомендаційних актів.