Від правового вакууму до бойового застосування: еволюція нормативного регулювання безпілотних авіаційних систем у діяльності Державної прикордонної служби України

Анотація

Стаття присвячена комплексному історико-правовому аналізу процесу формування та динамічної трансформації нормативно-правової бази, що регулює застосування безпілотних авіаційних систем (надалі – БАС) у діяльності Державної прикордонної служби України (надалі – ДПСУ).

Актуальність дослідження зумовлена кардинальною трансформацією безпекових парадигм, де БАС перетворилися з вузькоспеціалізованого інструменту на ключовий елемент забезпечення національної безпеки нашої держави. Для України, що протистоїть повномасштабній збройній агресії, питання ефективного та правомірного застосування БАС набуло стратегічного значення. ДПСУ пройшла стрімкий шлях технологічної та доктринальної еволюції, інтегрувавши безпілотні системи у весь спектр своєї діяльності – від моніторингу до повноцінного ведення бойових дій. Ця технологічна революція стала викликом для національної правової системи, вимагаючи негайної адаптації чинного законодавства та розробки нової нормативно-правової бази.

Дане дослідження забезпечує системний аналіз еволюції вітчизняного правового законодавства: від початкового стану концептуального вакууму до сьогодення, що характеризується наявністю розгалуженої системи нормативних актів, які регламентують використання БАС в умовах воєнного стану. Методологічну основу склали історико-правовий метод, що дозволив простежити генезу правових норм, та системно-структурний аналіз для виявлення ієрархії нормативних актів – від Повітряного кодексу України до внутрішніх (відомчих) інструкцій.

Встановлено, що практика застосування БАС, зумовлена нагальною оперативною необхідністю, значно випереджала процес формальної легалізації. Процес правового регулювання розвивався «знизу вгору», де бойовий досвід формував запит на закріплення нових повноважень.

Зроблено висновок, що в Україні сформовано систему правового регулювання, адаптовану до умов війни, яка закріпила нові повноваження ДПСУ щодо бойового застосування БАС. Водночас ідентифіковано низку невирішених правових проблем: відсутність законодавчого визначення «службово-бойової діяльності», невизначеність статусу БАС як засобу примусу чи зброї, та проблеми стандартизації озброєння. На основі проведеного аналізу запропоновано рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази, організаційних підходів і технологічної інфраструктури для забезпечення законності та ефективності використання БАС.