Непрацюючі банківські активи як об’єкт нормативно-правового регулювання у сфері фінансових відносин

Анотація

У статті викладено результати досліджень щодо сучасного стану та особливостей нормативно-правового регулювання непрацюючих банківських активів як елементу банківської діяльності у системі фінансових відносин України. Проаналізовані сучасні доктринальні позиції представників правової та економічної науки щодо: особливостей використання власних та залучених фінансових активів банками; здійснення заходів, спрямованих на формування банківських активів з метою підтримання ліквідності банку та забезпечення функціонування фінансової системи держави; сучасних способів реалізації державою банківської політики. Встановлено, що після втрати чинності у 2021 р. Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», де фінансові активи характеризувалися як кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів, наразі законодавчо не закріплено поняття фінансових активів. Запропоновано включення до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначення даної категорії як активів, які дають його власнику право отримувати грошові кошти або інші економічні вигоди через різні фінансові операції, а також містить боргові зобов’язання, що підлягають погашенню. Проаналізувавши різні доктринальні підходи до класифікації банківських активів, встановлено наявність спектру позицій до непрацюючих активів (важкореалізовані, низьколіквідні, сумнівні, збиткові). Досліджено елементи міжнародно-правового регулювання відносин непрацюючих банківських активів у царині фінансової діяльності шляхом аналізу Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26.06.2013 р.. Встановлено наявність комплексного визначення проблемних активів як фінансової експозиції – значного порушення зобов’язань за платежами. Обґрунтовано доцільність заміни терміна «непрацюючі активи» на термін «дефолтні активи» у вітчизняній нормативно-правовій системі для забезпечення відповідності визначення дефолту положенням статті 178 «Дефолт боржника» Регламенту ЄС № 575/2013. Запропоновано для подальшої євроінтеграції банківської нормативно-правової системи здійснити категоріальне унормування реструктуризованих активів (ліквідні чи не ліквідні), зважаючи на підвищені ризики фінансово-економічної сутності таких активів та стимулюючий підхід у європейському законодавстві до відносин банківського регулювання.