Штучний інтелект і біометричні дані в кримінальному процесі України: допустимість, ризики, судовий контроль

Анотація

У статті розглянуто питання впровадження технологій штучного інтелекту (ШІ) для обробки біометричних даних у кримінальному процесі України. Акцентовано увагу на потенціалі використання ШІ для ідентифікації осіб за відбитками пальців, рисами обличчя, голосом та іншими біометричними характеристиками, що може підвищити ефективність розслідування та доведення вини. Одночасно окреслено низку ризиків: можливі помилкові спрацьовування алгоритмів та хибні збіги, які здатні призвести до неправомірних підозр або арештів; проблема надійності та прозорості «чорних скриньок» ШІ, коли сторони процесу не можуть перевірити методику отримання результату; загрози приватності, пов’язані з масовим збиранням і використанням чутливих персональних (біометричних) даних без достатніх правових гарантій. Встановлено, що чинне українське законодавство не містить спеціальних норм щодо допустимості доказів, отриманих із застосуванням ШІ, зокрема результатів автоматизованого розпізнавання облич або інших біометричних ідентифікацій. Обґрунтовано необхідність удосконалення нормативної бази: визначення процесуального статусу даних, згенерованих ШІ, впровадження критеріїв перевірки їх достовірності (через експертну оцінку, валідацію методів тощо), а також особливого порядку судового контролю за використанням таких технологій на стадіях досудового розслідування і судового розгляду. Зроблено висновок, що для збалансування інноваційних можливостей ШІ з гарантіями прав людини потрібен комплексний підхід – від внесення змін до Кримінального процесуального кодексу щодо фіксації та оцінки доказів, отриманих за допомогою ШІ, до врахування міжнародних стандартів (GDPR, Акта ЄС про ШІ) і створення механізмів незалежного нагляду. Належний судовий контроль та правове регулювання мінімізують ризики і забезпечать допустимість та об’єктивність використання біометричних даних, опрацьованих ШІ, у кримінальному провадженні. Наведено приклади зарубіжного досвіду: в окремих справах у США суди визнавали результати ШІ-аналізу, наприклад при ДНК-експертизі, водночас інші судові рішення відхиляли докази, отримані через технології розпізнавання облич, через сумніви у їх надійності та належному розкритті методики. На європейському рівні спостерігається тенденція до обережного підходу: Європарламент пропонує суттєві обмеження на використання систем масового біометричного спостереження, дозволяючи їх лише у виняткових випадках за рішенням суду. Підкреслено, що впровадження ШІ у практику кримінальної юстиції має супроводжуватися не лише технічними, але й правовими та етичними запобіжниками.