Система органів публічної влади, що здійснюють функції публічного адміністрування у сфері освіти

Анотація

В статті визначено систему органів публічної влади, що здійснюють функції публічного адміністрування у сфері освіти, виокремлено їх повноваження та напрямки взаємодії.

Встановлено, що їх систему складають: 1) центральні органи державної влади, які безпосередньо або дотично реалізують державну політику у сфері освіти - Міністерство освіти і науки України та інші міністерства та відомства (наприклад, Міністерство охорони здоров’я – медична освіта, Міністерство внутрішніх справ – правнича та правоохоронна освіта); 2) спеціально утворені органи державної влади, які наділені повноваженнями щодо забезпечення якості освіти, здійснення державного нагляду (контролю) за закладами освіти – Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти; 3) місцеві органи виконавчої влади – місцеві державні, в тому числі військові адміністрацій, які забезпечують контроль за дотриманням законодавства у сфері освіти на місцевому рівні; 4) органи місцевого самоврядування, зокрема виконавчі органи обласних, районних, міських, селищних і сільських рад – здійснюють управління закладами середньої та професійно-технічної освіти на відповідних територіях, в тому числі їх фінансування.

Виокремлено рівні взаємодії органів публічної влади, що здійснюють функції публічного адміністрування у сфері освіти та закладами освіти. На підставі аналізу практики їх діяльності з’ясовано основні проблеми такої взаємодії, які полягають в наступному: у дублюванні функцій та неузгодженість повноважень; низькому рівні реалізації політики децентралізації – попри реформу, значна частина повноважень залишається в центрі, а місцеве самоврядування не завжди має достатньо ресурсів чи свободи для ефективного управління мережею закладів освіти, засновництва та фінансування; недостатній фінансовій незалежності закладів освіти; відсутності єдиної, ефективної та захищеної системи обміну даними між різними відомствами, що ускладнює моніторинг, планування та прийняття рішень; відсутності ефективної системи обміну знаннями, вміннями та передовими освітніми технологіями педагогічного персоналу; не належної координації виробничої сфери та сфери послуг з закладами освіти; складністю запровадження конкурентної системи розподілу фінансових ресурсів між закладами освіти.