Трансформація адміністративно-правового режиму відновлюваної енергетики в Україні: аналіз законопроєкту № 14271

Анотація

Стаття присвячена аналізу трансформації адміністративно-правового режиму відновлюваної енергетики в Україні у зв’язку з розробленням та внесенням законопроєкту № 14271, спрямованого на імплементацію положень права Європейського Союзу у сфері відновлюваних джерел енергії, зокрема вимог Директив (ЄС) 2018/2001 (RED II) та 2023/2413 (RED III), а також пов’язаних із ними актів вторинного права ЄС. Обґрунтовується, що використання енергії з відновлюваних джерел у сучасних умовах виходить за межі галузевої політики та набуває значення комплексного об’єкта публічного адміністрування, тісно пов’язаного з питаннями енергетичної безпеки, виконання міжнародних зобов’язань та захисту прав суб’єктів господарювання. У статті показано, що законопроєкт №14271 не обмежується формальним перенесенням норм права ЄС, а закладає засади нової моделі публічного адміністрування у сфері ВДЕ, яка характеризується уніфікацією понятійного апарату, оновленням процедурних механізмів і підвищенням прозорості управлінських рішень. Проаналізовано значення гармонізації дефініцій біопалив, біорідин, біомаси, відновлюваних палив небіологічного походження, гарантій походження та статистичних трансферів як передумови правової визначеності й узгодженого правозастосування. Окрему увагу приділено реформуванню дозвільних процедур, запровадженню принципу «єдиного вікна», скороченню строків адміністративних процедур, а також інституціоналізації методики розрахунку валового кінцевого споживання енергії з відновлюваних джерел. Висвітлено роль нових інститутів – енергетичних спільнот, спільно діючих споживачів і зон прискореного розвитку ВДЕ – у зміні співвідношення між контрольними та сервісними функціями держави та формуванні децентралізованої  моделі  енергетичного  врядування.  Зроблено  висновок,  що  законопроєкт № 14271 формує цілісний адміністративно-правовий режим сприяння розвитку відновлюваної енергетики, який поєднує адміністративну спрощеність із збереженням екологічних стандартів і водночас посилює гарантії прав суб’єктів господарювання через юридичну визначеність, передбачуваність процедур і підвищену відповідальність органів публічної влади.