Превентивні антикорупційні механізми у Збройних Силах України: сучасний стан та перспективи розвитку

Анотація

У статті досліджено сучасний стан системи запобігання корупції у Збройних Силах України в умовах дії правового режиму воєнного стану та окреслено ключові превентивні механізми, спрямовані на підвищення рівня доброчесності, прозорості й підзвітності у сфері військового управління. Обґрунтовано, що корупція у Збройних Силах України становить одну з найсерйозніших загроз обороноздатності держави, оскільки вона негативно впливає на ефективність використання фінансових, матеріально-технічних і людських ресурсів, підриває морально-психологічний стан особового складу та знижує довіру суспільства та міжнародних партнерів до військово-політичного керівництва.

Акцентовано увагу на тому, що в умовах збройної агресії проти України запобігання корупції у Збройних Силах України набуває не лише правового й управлінського, а й стратегічного значення, оскільки безпосередньо пов’язане зі стійкістю оборонної системи та здатністю держави ефективно протидіяти зовнішнім загрозам. У статті проаналізовано три ключові превентивні антикорупційні механізми: реалізацію Антикорупційної програми Міністерства оборони України на 2025–2026 роки, функціонування оновленої системи внутрішнього контролю та управління ризиками, а також запровадження інституту заохочення викривачів як елементу формування культури доброчесності у військовому середовищі.

Досліджено нормативно-правові засади впровадження зазначених механізмів, особливості застосування нових відомчих нормативних актів, а також їхній вплив на управлінську практику, систему прийняття рішень і формування етичних стандартів поведінки військовослужбовців і працівників Збройних Сил України. Визначено основні проблеми практичної реалізації превентивних антикорупційних заходів, зокрема ризики формалізації контрольних процедур, дефіцит підготовлених кадрів та низький рівень довіри до механізмів захисту викривачів.

Зроблено висновок, що ефективність превентивних антикорупційних механізмів у Збройних Силах України визначається глибиною їх інтеграції в управлінські процеси, розвитком цифрових інструментів контролю, удосконаленням антикорупційної освіти та формуванням лідерської культури нетерпимості до корупції. Перспективи подальших досліджень пов’язані зі створенням цілісної моделі доброчесності як елемента національної стійкості та обороноздатності України.