Податкові пільги як інструмент застосування регулювальної функції податків

Анотація

У статті досліджується правова природа податкових пільг та їх роль у реалізації регулювальної функції податків у сучасній податковій системі України. Автор акцентує увагу на тому, що податкові пільги є факультативним, але водночас одним із найефективніших інструментів державного впливу на економічну поведінку платників податків. У науковій літературі відсутня єдність щодо змістового наповнення цього поняття, зокрема його співвідношення з такими категоріями, як «податкові преференції», «податкові стимули» та «спеціальні податкові режими». У роботі здійснено аналіз існуючих доктринальних підходів із критичним осмисленням їх аргументації. Автор  відмежовує  податкові  пільги  від  інших  інструментів  податкового  регулювання, ґрунтуючись на положеннях Податкового кодексу України та наукових здобутках вітчизняних дослідників. Податкова пільга трактується як специфічний елемент податку, який прямо впливає на обсяг податкового обов’язку, на відміну від процедурних спрощень або режимів адміністрування, які не змінюють бази чи суми нарахування податку. Особливу увагу приділено правовому режиму податкових пільг, умовам та підставам їх застосування, а також принципам, яким має відповідати їх встановлення — прозорості, обґрунтованості та збалансованості.

У статті наголошено, що податкові пільги є проявом стимулюючої функції податків, яка зростає в умовах необхідності активізації інвестиційної діяльності, підтримки малого та середнього бізнесу, розвитку інноваційних технологій і соціально важливих сфер. Дослідження спирається на комплекс аналізу наукових джерел, нормативного регулювання та порівняння позицій провідних вчених. Проаналізовано підходи щодо класифікації податкових пільг за їх цільовою спрямованістю: інвестиційні, соціальні та змішані. Обґрунтовано, що цілі податкових пільг не можуть зводитися до простого зменшення податкового навантаження; натомість вони повинні відповідати стратегічним пріоритетам держави та сприяти реалізації принципу соціальної справедливості.

У роботі підкреслено значення світового досвіду, який доводить доцільність концентрації уваги на пільгах інвестиційного характеру, здатних забезпечити майбутній приріст податкових надходжень. Автор висловлює позицію щодо необхідності мінімізації економічно необґрунтованих та вузько галузевих пільг, які не мають суспільної цінності та нерідко стають підґрунтям корупційних ризиків.