Правова відповідальність за дії штучного інтелекту: виклики та перспективи регулювання

Анотація

У статті досліджується проблема визначення правової відповідальності за шкоду, завдану системами штучного інтелекту (ШІ), з огляду на зростання їх автономності та здатності ухвалювати рішення без прямого втручання людини. Проаналізовано сучасні підходи до регулювання таких правовідносин у ЄС, США та Україні, а також тенденцію до формування глобальної моделі, що забезпечує баланс між інноваційністю технологій і захистом прав людини. Значну увагу приділено питанню розподілу відповідальності між розробниками, виробниками, постачальниками даних, власниками, операторами й користувачами, а також дискусіям щодо можливості надання автономним системам окремих елементів правосуб’єктності.

Окреслено особливості застосування ШІ у високоризикових сферах – автономному транспорті, медицині, фінансах, безпеці та державному управлінні, де технічні збої або алгоритмічна упередженість можуть спричинити значні збитки чи порушення прав людини. Проведено порівняльний аналіз моделей відповідальності: суворої (об’єктивної), спільної, пропорційної та страхової, які використовуються у провідних юрисдикціях.

На основі досвіду ЄС розглянуто ключові положення Регламенту про ШІ (AI Act), що запроваджує ризик-орієнтовану систему контролю та встановлює вимоги до прозорості, управління даними, кібербезпеки й нагляду за високоризиковими системами. Показано особливості американської моделі, що спирається на доктрини продуктової відповідальності та недбалості й дозволяє судовим органам оперативно реагувати на технологічні виклики. Зазначено, що в Україні відсутність спеціального правового регулювання ШІ створює суттєву невизначеність, насамперед у питаннях відшкодування шкоди та встановлення причинно-наслідкового зв’язку.

Обґрунтовано необхідність оновлення Цивільного кодексу України, запровадження сертифікації алгоритмів, страхування ризиків, аудиту даних і підвищення прозорості діяльності розробників.

Запропоновано гібридний підхід, який враховує рівень автономності систем і забезпечує належний захист потерпілих, не обмежуючи технологічний розвиток. Результати дослідження можуть створити базу для формування цілісної нормативно-правової моделі, що гарантуватиме безпечне й етичне застосування ШІ в Україні.