«Ділова мета» як приклад оціночного поняття: аналіз змісту та суб`єктного складу

Анотація

В статті проведений теоретико-правовий аналіз проблем реалізації загальних засобів правового регулювання в умовах використання узагальнених конструкцій та оціночних понять. Авторкою підкреслено, що умови реалізації податкового обов’язку не виключають необхідності узгодження з положеннями суміжних галузей законодавства. Зокрема, оціночні поняття передбачені трудовим та господарським законодавством можуть мати вплив і на визначення податкового зобов’язання платника податків.

Досліджено зміст дискреції як в широкому, так і вузькому значенні. Встановлено, що дискреція обумовлюється можливістю вибору двох чи більше варіантів поведінки, проте реалізація комплексу прав та обов’язків повинна узгоджуватись з імперативно встановленими приписами в межах яких надається вибір можливої поведінки учасника податкових відносин.

У статті виокремлено доктрину «ділової мети» як яскравий приклад використання оціночної конструкції в податковому регулюванні. Зміни внесені до Податкового кодексу України у 2020 році надали нового змістовного наповнення доктрині «ділової мети» та її розумінню при вирішенні податкових спорів. Підкреслено, що розуміння доктрини «ділової мети» потребує врахування двох взаємодоповнюючих критеріїв, а саме аналізу змісту, характеру діяльності, операції, яка переслідує ділову мету та суб’єктний склад учасників відносин.

Авторка зазначає, що в основу будь-якої діяльності покладається мета, на реалізацію якої спрямовані зусилля та поведінка учасників відповідних відносин. Встановлено, що відповідно до положень підпункту 14.1.36. пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність платника передбачає мету у виді отримання доходу, що зосереджує увагу на фактичній спрямованості операцій на отримання економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Підкреслюється, що «ділова мета» відповідно до положень Податкового кодексу України має досліджуватись та встановлюватись виключно у відносинах щодо контрольованих операцій з нерезидентами. Отже, поширення вимоги щодо наявності ділової мети на господарські операції між резидентами є неправомірними. Приписи податкового законодавства не надають права контролюючому органу перевіряти доцільність та ефективність отримуваного результату операцій між резидентами України.