Поняття OSINT у сфері публічного порядку та безпеки

Анотація

У статті досліджено сутність та особливості поняття розвідки з відкритих джерел (OSINT) у сфері забезпечення публічного порядку та безпеки. Показано, що актуальність дослідження обумовлена зростанням кількості правопорушень, які залишають цифрові сліди у відкритому інформаційному просторі, а також необхідністю удосконалення не тільки адміністративно-правового регулювання діяльності уповноважених органів у цій сфері, але й формування понятійно-категоріального апарату. Проаналізовано наукові підходи до визначення поняття OSINT у зарубіжних і вітчизняних джерелах. Узагальнення наукових дефініцій дало змогу встановити єдину групу ознак OSINT: діяльнісний характер, спрямованість на отримання інформації, роботу виключно з відкритими джерелами та використання методів збору й аналізу без застосування примусових або негласних засобів. Особливу увагу приділено відсутності в українському законодавстві чіткого визначення OSINT та його співвідношенню з оперативно-розшуковою діяльністю, журналістським розслідуванням та іншими формами обробки інформації. Обґрунтовано, що правова невизначеність створює ризики для допустимості отриманих даних, ускладнює тлумачення повноважень органів публічної влади та перешкоджає міжнародній взаємодії. Запропоновано авторське визначення OSINT у сфері публічного порядку та безпеки як врегульованої нормами права діяльності уповноважених органів щодо цілеспрямованого здобуття, перевірки та аналізу відкритої інформації для виявлення загроз, встановлення осіб, причетних до правопорушень, та забезпечення їх притягнення до юридичної відповідальності.

Зроблено висновок про доцільність подальшого теоретичного осмислення OSINT як самостійного напряму інформаційно-аналітичної діяльності у сфері публічної безпеки. Підкреслено значення уніфікації підходів до розуміння OSINT для забезпечення правової визначеності та узгодженості правозастосовної практики. Наголошено на важливості врахування міжнародного досвіду при формуванні національної моделі правового регулювання використання відкритих джерел інформації. Результати дослідження можуть бути використані у науковій, нормотворчій та правозастосовній діяльності.