Проблеми цифровізації судочинства в Україні

Анотація

Стаття присвячена проблемі цифровізації системи правосуддя в Україні як одного з перспективних напрямів покращення рівня якості надання судових послуг фізичним та юридичним особам.

Автор аналізує питання цифровізації правосуддя в контексті електронного забезпечення діяльності судів і в аспекті поступового запровадження цифрового правосуддя, коли окремі функції судді будуть передаватися інформаційним системам. Відзначено, що широке впровадження програмно-технічних засобів електронного забезпечення діяльності судів та широкий розвиток правової культури роботи з інформаційно-комунікаційними системами не тільки працівників суду, а і самих учасників процесу, є обов’язковою передумовою переходу до фундаментально нової філософії судівництва – до цифрового правосуддя, коли технології штучного інтелекту будуть безпосередньо залучені до процесу відправлення правосуддя.

В результаті автор робить висновок про те, що за останні чверть століття Україна досягла суттєвого прогресу на шляху електронного забезпечення процесу правосуддя. Значною мірою комп’ютеризовані суди, створені веб-портали органів судової влади, функціонує ряд онлайн-реєстрів (насамперед, ЄДРСР), створені можливості дистанційної комунікації з судом на всіх етапах руху справи (подання процесуальних документів до суду, розгляд справи в режимі відеоконференції, отримання і подальшого пред’явлення до виконання електронних виконавчих документів). Разом з тим, система електронного забезпечення судочинства все ще зіштовхується з технічними бар’єрами, консерватизмом учасників процесу та недосконалістю чинного законодавства. Очікується, що за умови належного фінансування, широкої просвітницької кампанії і послідовного удосконалення законодавства, система електронного забезпечення судочинства забезпечить повне витіснення з практики роботи суду паперового документообігу.

На відміну від цього, набагато складнішим, насамперед з юридичної та етичної точок зору, є процес переходу до системи електронного правосуддя, який передбачав би не просту автоматизацію роботи судді, а часткове усунення судді (людини) від процесу здійснення правосуддя і передачу відповідних функцій машині. Ця ідея потребує глибокого осмислення і додаткових наукових розвідок через суттєві ризики, які виникають при її можливій реалізації. Водночас, враховуючи об’єктивний характер науково-технічного прогресу, Україна змушена буде запроваджувати відповідні практики, починаючи з так званих справ незначної складності (малозначних справ), з поступовим розширенням сфери застосування систем штучного інтелекту і принципів функціонування смарт-контрактів по мірі здобуття відповідного досвіду у майбутньому.