Щодо вдосконалення національної моделі суду присяжних з огляду на англо-американський досвід функціонування такої моделі

Анотація

Вказується, у контексті сучасної трансформації кримінальної процесуальної доктрини України особливої актуальності набуває питання інституційної автентичності суду присяжних. У статті здійснюється аналіз як наукових доктрин, судових рішень США, а також норм чинного законодавства України, які показують, що сучасний вітчизняний інститут суду присяжних об’єктивно вимагає суттєвої парадигмальної трансформації шляхом апроксимації засад саме класичної змагальної моделі та системну імплементацію її фундаментальних принципів.

Відзначається, що оптимізація вітчизняного інституту присяжних вбачається у впровадженні фундаментальних засад англо-американського права. Пріоритетними кроками мають стати функціональний розподіл повноважень між колегією присяжних і суддею, розширення переліку категорій справ, що підлягають такому розгляду, посилення автономії та незалежності журі присяжних під час прийняття вердикту, а також імплементації засадничої доктрини класичної моделі, фундаментальною ознакою якої є принцип остаточності, неоскаржуваність виправдувального вердикту.

За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що сучасний вітчизняний інститут суду присяжних вимагає переходу від чинної змішаної моделі (де професійні судді та присяжні спільно вирішують питання як факту, так і права) до класичної моделі, що базується на принципі чіткого розподілу повноважень. Оскільки саме імплементація засадничої доктрини класичної моделі – розмежування компетенції щодо «питання факту» та «питання права», ґрунтується на чіткому поділі способів встановлення істини в суді. У межах класичної моделі колегія присяжних здійснює безпосереднє пізнання фактичних обставин справи та встановлює причетність до них особи, тоді як професійний суддя забезпечує виключно юридичну кваліфікацію діяння. Внаслідок цього, посилюється принцип змагальності, який полягає в переході від формального вивчення матеріалів справи до реального інтелектуального протиборства сторін перед незалежним арбітром факту. Це забезпечує найвищий стандарт доказування, де переконливість аргументації сторін стає єдиним критерієм ухвалення рішення, що радикально мінімізує вплив інквізиційних чинників на результат правосуддя.