Правові проблеми компенсації шкоди, завданої землям сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності фізичних осіб, внаслідок збройної агресії рф

Анотація

Досліджено ефективність чинної нормативно-правової бази України в умовах збройної агресії рф та її вплив на реалізацію прав власників земель сільськогосподарського призначення. Воєнні дії загострили правові проблеми та спричинили значні ризики для власності. Наголошено, що збитки, завдані як прямим ураженням, так і використанням земель для оборонних потреб, не можуть бути повністю зафіксовані через багатогранність наслідків і проявлятимуться десятиліттями. За попередніми оцінками, ушкоджено близько 5,7 млн га приватних сільськогосподарських земель, що вимагає швидкого формування державної політики їхнього відновлення й захисту прав.

Проаналізовано конституційні гарантії, норми земельного та екологічного законодавства, а також діючі інструменти фіксації збитків: Постанову КМУ № 326, накази Міндовкілля № 167 і Мінагрополітики № 295. Визначено, що вони забезпечують лише фіксацію шкоди без реального механізму компенсації. Виявлено порушення принципу системності законодавства, зокрема правову колізію у Стратегії продовольчої безпеки України до 2027 р. Акцентовано на відсутності чітких процедур відчуження земель у воєнний час та компенсації із зобов’язанням повернення ділянки у попередній стан.

Окреслено прогалини, що порушують права власників: 1) відсутність легкої процедури подання заяви особою, навіть для фіксації ушкоджень, що повʼязано із невидачею двостороннього акту про відчуження земельної ділянки з метою досягнення суспільної мети 2) відсутність обовʼязку уповноваженого органу відновити належний стан використаної земельної ділянки для суспільної мети; 3) відсутність законодавчо закріпленої можливості повернення особі-власнику земельної ділянки, навіть, невідновленої, раніше завершення воєнних дій.

На основі аналізу законодавства та позицій науковців, окреслено актуальність розроблення комплексного плану дій для виконання державою конституційних обов’язків та іншими нормативно-правовими актами: 1) стратегій відновлення земель як на місцевих рівнях, так і на державному; 2) запровадження як загальних екологічних стимулів, так і спеціальних; 3) створення програм використання деградованих земель для цілей біоенергетики державою, що допоможе зняти частину тягаря з фізичних осіб-власників земельних ділянок щодо приведення в якісний стан, поклавши його на державу та отримати фінансову компенсацію.