Принципи регулювання земельних правовідносин у галузі енергетики

Анотація

У статті досліджуються принципи регулювання земельних правовідносин у галузі енергетики. Актуальність окресленої тематики підтверджується тим, що Україна змушена провадити «зелену» трансформацію своєї енергетичної системи на тлі воєнних дій, в умовах постійних руйнувань критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу та перманентних загроз енергетичній безпеці держави. При цьому використання земельних ділянок є необхідною умовою у більшості відносин, пов’язаних із енергетикою та забезпеченням її сталого розвитку. У ході дослідження виявлено, що закріплені у Законі України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» принципи правового регулювання земельних відносин в енергетиці демонструють певну консервативність та недосконалість. Консервативні ознаки проявляються через невиправдану незмінність протягом п’ятнадцяти років закріплених на законодавчому рівні принципів, незважаючи на проведені за цей час суттєві трансформації в правовому та політичному полі. Недоліки принципів правового регулювання земельних відносин в енергетиці можна узагальнити та звести до таких: 1) неналежне дотримання принципу комплексності заходів через зниження якості нормотворчості в умовах підвищення її інтенсивності, обумовленої потребами оперативного реагування на виклики воєнного стану, виконання міжнародно-правових зобов’язань України тощо; 2) антроцентричний ухил використаних підходів, який не відповідає екоцентричній концепції сталого розвитку, що визнана наразі основною парадигмою розвитку суспільства та держави; 3) недосконалість юридичної техніки, яка призводить до невдалих формулювань, звуження змісту окреслених принципів, зниження їх ефективності та дійсного впливу на суспільні відносини.

На основі проведеного наукового аналізу доведено невідповідність сучасним правовим та об’єктивним реаліям того переліку принципів правового регулювання земельних відносин в енергетиці, який офіційно закріплений законодавцем. Такий розрив між актуальними потребами сьогодення та нормативно передбаченими принципами здатен гальмувати еволюційний розвиток земельного та енергетичного законодавства. Саме тому обґрунтовано висновок про те, що виявлені юридичні дефекти мають бути системно усунені в результаті концептуального оновлення законодавства у цій частині.