Правові виклики кібербезпеки як фактора екологічної безпеки морського середовища

Анотація

У статті розглянуто проблему забезпечення кібербезпеки у морському судноплавстві як складову системи екологічної безпеки морського середовища, оскільки у контексті зростання складності морських інформаційно-комунікаційних систем особливої ваги набуває питання формування комплексної правової моделі протидії кіберзагрозам, спрямованої на мінімізацію екологічних ризиків. Діюча міжнародна нормативна база не повною мірою враховує специфіку кібератак, які можуть одночасно виступати джерелом техногенної небезпеки та чинником трансграничного забруднення морських акваторій.

Вказується на необхідність подальшої гармонізації правових стандартів, удосконалення механізмів розподілу відповідальності між суб’єктами судноплавства та розроблення ефективних процедур реагування, які б інтегрували технічні, правові та екологічні вимоги в єдину систему управління ризиками.

Аналізуються міжнародно-правові акти, що регулюють управління морськими кіберризиками (Конвенція SOLAS-74, ISM Code, Резолюція MSC.428(98) Міжнародної морської організації), а також питання цивільно-правової відповідальності за шкоду, спричинену кібератаками на суднові системи. Визначено методологічні підходи до дослідження явища кіберризику як фактора екологічної небезпеки, обґрунтовано наявність правової колізії між принципом об’єктивної відповідальності судновласника та презумпцією вини третіх осіб у кіберінцидентах.

Наголошується на необхідності імперативного правового регулювання цифровізації та автоматизації морського судноплавства, що істотно змінює структуру глобальної транспортної системи, оскільки судна дедалі частіше оснащуються автономними системами управління, навігації, баласту, вантажних операцій, а також дистанційного зв’язку з береговими центрами управління.

Досліджується проблема розвитку технологічного прогресу, що супроводжується підвищенням кіберзагроз, здатних порушити роботу цих систем та призвести до масштабних екологічних наслідків.

Окреслюється необхідність впровадження на нормативному рівні систем розширеного виявлення загроз, що надасть змогу оперативно реагувати на аномалії руху судна, несанкціоноване втручання в датчики екологічного моніторингу чи спроби вплинути на системи автоматичного управління, підкреслюючи, що в умовах, коли морське середовище є об’єктом міжнародно-правової охорони, така рання діагностика загроз має важливе регуляторне значення.

Визначається, що кібербезпека судноплавства не лише технічне питання, а й складова міжнародної та екологічної безпеки. В умовах глобальної інтеграції транспортних і логістичних мереж, будь-який кіберінцидент може призвести до забруднення морського середовища, аварійних викидів нафтопродуктів, блокування портової діяльності або втрати контролю над автономним судном.