Принципи правового регулювання соціального діалогу в умовах трансформації соціально-трудових відносин

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження принципів правового регулювання соціального діалогу в умовах трансформації ринку праці та оновлення соціально-трудових відносин. Показано, що традиційні підходи до розуміння принципів трудового права зазнають суттєвої модернізації під впливом переходу від позитивістської до природно-правової парадигми, що зумовлює необхідність переорієнтації нормативної моделі соціального діалогу на забезпечення реального балансу інтересів сторін. Розкрито теоретичну природу принципів соціального діалогу, їх роль як системоутворюючих категорій, без яких неможливе ефективне функціонування інститутів колективно-договірного регулювання. Принципи соціального діалогу виступають фундаментальною основою формування ефективної системи регулювання соціально-трудових відносин у демократичному суспільстві. Вони забезпечують стабільність соціального партнерства, сприяють дотриманню балансу інтересів між державою, роботодавцями та працівниками, а також гарантують реалізацію конституційних прав і свобод громадян у сфері праці. Нормативне закріплення принципів соціального діалогу має поєднувати загальноєвропейські стандарти та національні особливості правового розвитку, що дозволить сформувати сучасну модель соціального партнерства, здатну адекватно реагувати на динамічні зміни у сфері праці.

На основі аналізу законодавства України та наукових підходів розглянуто зміст ключових принципів соціального діалогу, зокрема законності та верховенства права, репрезентативності й правоможності, незалежності та рівноправності сторін, конструктивності, відкритості, взаємодії та взаємної поваги сторін, гласності, обов’язковості розгляду пропозицій, пріоритету узгоджувальних процедур, добровільності, прийняття реальних зобов’язань і відповідальності. Обґрунтовано, що розвиток нових форм зайнятості, цифровізація трудових процесів та зміна структури соціального партнерства актуалізують необхідність уточнення змістового наповнення зазначених принципів і їх адаптації до нових викликів. Визначено проблеми правозастосування, пов’язані з недостатньою імплементацією міжнародних стандартів, нерівністю сторін та недосконалістю механізмів контролю за виконанням узятих зобов’язань. Запропоновано напрями вдосконалення законодавства з метою підвищення ефективності соціального діалогу та посилення ролі інститутів громадянського суспільства. Зроблено висновок, що забезпечення належної дії принципів соціального діалогу є ключовою передумовою стабільності трудових відносин, соціальної справедливості та сталого розвитку держави.