Формування політики Європейського Союзу щодо протидії психосоціальним ризикам на роботі: правовий вимір

Анотація

У статті досліджуються тенденції формування політики Європейського Союзу щодо протидії психосоціальним ризикам на роботі крізь призму чинного правового регулювання у сфері безпеки та здоров’я працівників. Актуальність теми зумовлена зростанням поширеності психосоціальних ризиків у сучасному світі праці та, водночас, обмеженістю правових механізмів у реагуванні на ці виклики. У межах дослідження проаналізовано чинне правове регулювання ЄС у сфері безпеки та здоров’я на роботі, обґрунтовано, що, попри визнання психосоціальних ризиків на рівні стратегічних документів і політик ЄС, їх нормативне врегулювання має переважно рамковий і загальний характер та не містить деталізованих вимог щодо управління такими ризиками.

Особливу увагу приділено ролі Європейського агентства з безпеки та гігієни праці (EU-OSHA) у формуванні доказової бази щодо психосоціальних ризиків і психічного здоров’я на роботі, зокрема через реалізацію дослідницьких проєктів, інформаційних кампаній і узагальнення кращих практик. Показано, що діяльність EU-OSHA спрямована насамперед на аналітичне та наукове забезпечення процесу формування політики ЄС у цій сфері, а не на безпосереднє нормотворення. Наголошено,  що  відсутність  чітких  порогових  значень  і  стандартизованих  критеріїв оцінювання безпечного психосоціального робочого середовища зумовлює переважання загальних і декларативних законодавчих вимог, що ускладнює їх практичне застосування роботодавцями та ефективний контроль з боку компетентних органів. Водночас, результати сучасних наукових і порівняльно-правових досліджень, на які спирається експертна дискусія в ЄС, свідчать про потенційну ефективність більш системного й спеціалізованого правового підходу до протидії психосоціальним ризикам.

Зроблено висновок, що подальший розвиток правового регулювання у цій сфері має поєднувати загальні законодавчі обов’язки роботодавців із чітким визначенням пріоритетних напрямів впливу, використанням науково обґрунтованих рекомендацій і гнучких превентивних інструментів, здатних адаптуватися до динамічних змін у світі праці.