Сучасні цифрові практики вирішення трудових спорів: теоретико-правовий аспект та перспективи впровадження в Україні

Анотація

У статті проведено комплексний теоретико-правовий аналіз концепції, методології та практичних аспектів впровадження систем онлайн-вирішення спорів (ОВС, ODR – Online Dispute Resolution) у сферу трудових правовідносин України. Актуальність дослідження зумовлена об’єктивною необхідністю модернізації традиційних механізмів захисту трудових прав в умовах стрімкої цифровізації суспільних процесів, масового поширення дистанційних та гібридних форм зайнятості, а також безпрецедентних викликів воєнного стану, що суттєво обмежують фізичну доступність органів правосуддя для значної частини населення. Автором визначено правову природу ОВС як інноваційного синтезу альтернативних способів вирішення конфліктів, зокрема медіації, переговорів та арбітражу, із сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями, що трансформує правосуддя з територіальної категорії у сервісну функцію.

У роботі детально проаналізовано основні функціональні моделі ОВС: електронні переговори, онлайн-медіацію та онлайн-арбітраж. Окрему увагу приділено концепції «алгоритмічного правосуддя» та потенціалу використання систем штучного інтелекту для попередньої оцінки перспектив судового розгляду на основі аналізу великих масивів даних. На основі системного вивчення міжнародного досвіду таких країн, як Канада (система CRT), США та держави ЄС, виокремлено ключові переваги впровадження цифрових процедур для сторін трудового конфлікту, серед яких особливе місце посідають економічна ефективність, оперативність розгляду справ, психологічний комфорт учасників та забезпечення територіальної інклюзивності. Ці аспекти є критично важливими для захисту прав внутрішньо переміщених осіб та громадян, які вимушено перебувають за кордоном.

Водночас, у дослідженні ідентифіковано та систематизовано потенційні ризики впровадження цифрових інструментів, зокрема проблему «цифрової нерівності», питання надійної ідентифікації сторін, загрози кібербезпеці, а також ризики «алгоритмічної упередженості» при використанні автоматизованих систем прийняття рішень. Науково обґрунтовано необхідність комплексного законодавчого закріплення процедур онлайн-вирішення трудових спорів шляхом внесення системних змін до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про медіацію». Підсумком дослідження стала розробка авторської моделі національної платформи «Е-Трудовий арбітраж», яка має бути інтегрована в загальну екосистему «Електронного суду» або порталу «Дія», що дозволить створити прозорий, швидкий та доступний механізм захисту трудових прав у цифрову епоху.