До питання про правове регулювання матеріального забезпечення суддів в Україні в контексті їх соціальної безпеки

Анотація

У статті досліджується питання соціальної безпеки суддів як гарантований державою стан правової, матеріальної та соціальної захищеності від ризиків, що можуть впливати на здатність суддів здійснювати правосуддя неупереджено та ефективно. Особлива увага приділяється як нормативній, так і динамічній складовій соціальної безпеки, оскільки для забезпечення стабільного функціонування гарантій незалежності необхідно формування цілісного механізму, який враховує реальні потреби суддів та їх професійні обмеження. Наголошується, що саме динамічний характер соціальної безпеки зумовлює необхідність її постійної адаптації до змін правового та соціально-економічного середовища. Наголошується, що саме динамічний характер соціальної безпеки зумовлює необхідність її постійної адаптації до змін правового та соціально-економічного середовища.

Проаналізовано нормативне підґрунтя соціальної безпеки суддів в Україні, зокрема положення Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також міжнародні стандарти у цій сфері. Особливу увагу приділено термінологічним нюансам, зокрема розбіжності між англомовним формулюванням «adequate remuneration» та офіційним українським перекладом «відповідна винагорода», що вказує на різницю між фактичною достатністю винагороди для забезпечення незалежності та формальною оцінкою відповідності статусу. Встановлено, що стан правового регулювання матеріального забезпечення суддів в Україні свідчить про наявність низки проблем, пов’язаних не лише зі змістом нормативно закріплених гарантій, але й з їх стабільністю, передбачуваністю. Обґрунтовано, що такі проблеми безпосередньо впливають на рівень соціальної безпеки суддів і можуть створювати ризики для реалізації принципу їх незалежності.

Висвітлено практику Конституційного Суду України, що підтверджує принципову позицію щодо того, що матеріальне забезпечення суддів є не привілеєм, а засобом забезпечення незалежності та верховенства права. Проаналізовано сучасні законодавчі ініціативи щодо регулювання прожиткового мінімуму, доведено, що вони не гарантують стабільності соціальної безпеки суддів і створюють правову невизначеність.

На основі проведеного аналізу зроблено висновок про необхідність створення ефективного, передбачуваного та прогнозованого механізму матеріального забезпечення суддів, що забезпечує стабільний рівень винагороди, захищає суддів від економічного тиску та корупційних ризиків. Це вимагає узгодження національних норм із міжнародними стандартами та практикою, забезпечення стабільності виплат і адекватності винагороди відповідно до реальних потреб суддів з врахуванням економічної ситуації в країні. Підкреслено, що такий підхід має розглядатися як складова забезпечення ефективного та незалежного правосуддя в інтересах суспільства.