Природні монополії як об’єкт правового регулювання: окремі аспекти теоретико-доктринального аналізу

Анотація

Вказується, природні монополії є особливим елементом у структурі національної економіки України, оскільки охоплюють стратегічно важливі сфери господарської діяльності – транспортування енергоносіїв, передачу електроенергії, залізничну інфраструктуру тощо. У статті досліджено правові засади функціонування суб’єктів природних монополій в Україні в контексті сучасних євроінтеграційних процесів. Актуальність дослідження зумовлена стратегічним значенням природних монополій для національної економіки, оскільки вони охоплюють такі життєво важливі сфери, як транспортування енергоносіїв, передача електроенергії, залізнична інфраструктура тощо. Проаналізовано правову природу природної монополії як особливого стану товарного ринку, за якого задоволення попиту є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва.

Досліджено порядок набуття суб’єктом господарювання статусу природного монополіста, який передбачає отримання ліцензії та включення до Зведеного переліку суб’єктів природних монополій, що веде Антимонопольний комітет України. Проаналізовано систему обов’язків суб’єктів природних монополій, визначених Законом України «Про природні монополії», зокрема щодо ціноутворення, забезпечення якості товарів та рівного доступу споживачів.

Здійснено порівняльно-правовий аналіз регулювання монопольних ринків в Україні та Європейському Союзі. Встановлено, що право ЄС не оперує поняттям природної монополії, натомість застосовує категорії «законної монополії» та «послуг загального економічного інтересу», що передбачає функціональний підхід до визначення правового статусу суб’єктів господарювання.

Обґрунтовано необхідність комплексного реформування законодавства про природні монополії з урахуванням євроінтеграційних зобов’язань України. Запропоновано напрями вдосконалення нормативно-правового регулювання, зокрема: запровадження дієвих механізмів контролю за діяльністю природних монополістів, забезпечення прозорості формування тарифів, розробка чітких критеріїв віднесення суб’єктів до категорії природних монополій, застосування диференційованої політики щодо стимулювання конкуренції у секторах, де це є можливим завдяки технологічним інноваціям.