Антиконкурентні узгоджені дії: форми прояву та проблеми розслідування в окремих секторах господарювання

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню феномену антиконкурентних узгоджених дій у господарських відносинах та аналізу проблем їхнього виявлення й розслідування в окремих секторах економіки України. Розкрито сутність та різноманітні форми прояву антиконкурентних узгоджених дій, серед яких найбільш поширеними є картельні змови під час публічних закупівель, що призводять до спотворення результатів тендерів, торгів, аукціонів та конкурсів; узгоджені дії у сфері ціноутворення (фіксація цін, «дзеркальне» ціноутворення, демпінгові схеми); розподіл ринків за територіальним чи товарним принципом; а також узгоджені дії, спрямовані на обмеження доступу нових суб’єктів на ринок.

Особливу увагу приділено аналізу складнощів, що виникають у процесі розслідування таких порушень. Насамперед ідеться про проблему збору доказової бази, адже антиконкурентні домовленості, як правило, мають прихований характер, реалізуються у формі неформальних угод чи паралельної поведінки, що ускладнює їхню ідентифікацію та документальне підтвердження. Не менш актуальним є питання встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями суб’єктів господарювання та реальними негативними наслідками для конкуренції – підвищенням цін, зниженням якості продукції чи послуг, усуненням конкурентів з ринку. У цьому контексті проблемним залишається застосування економічного аналізу та методів кількісної оцінки шкоди від антиконкурентних дій.

Крім того, відзначено відсутність належних механізмів міжвідомчої координації: недостатня взаємодія між Антимонопольним комітетом України, органами державного фінансового контролю, правоохоронними органами та судами знижує ефективність розслідувань і призводить до фрагментарності у правозастосуванні. У низці випадків спостерігається і правова колізійність процедур, зокрема щодо доступу до банківської та комерційної таємниці, використання цифрових доказів, а також строків притягнення до відповідальності. Це створює додаткові труднощі в доведенні фактів узгодженої поведінки та забезпеченні невідворотності покарання.

Визначено, що в окремих секторах господарювання – енергетичному, аграрному, будівельному та фармацевтичному – антиконкурентні узгоджені дії мають специфічні форми прояву, зумовлені особливостями ринкової структури, високим рівнем концентрації та залежністю від державного регулювання.

У статті також обґрунтовано необхідність удосконалення методик виявлення та доведення антиконкурентних дій, впровадження цифрових інструментів моніторингу ринків та розширення превентивних повноважень Антимонопольного комітету України. Зроблено висновок, що ефективна протидія антиконкурентним узгодженим діям потребує поєднання правових, економічних та організаційних заходів, а також гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами у сфері конкуренційної політики.