Реалізація судової дискреції щодо зменшення розміру неустойки в умовах воєнного стану

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження проблематики реалізації судової дискреції при вирішенні спорів щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) в умовах дії воєнного стану в Україні. Актуальність теми зумовлена необхідністю пошуку балансу між принципом обов’язковості договору (pacta sunt servanda) та принципом справедливості й пропорційності цивільно-правової відповідальності в умовах екстраординарних викликів для економіки. Робота враховує контекст реформування цивільного законодавства, зокрема прийняття Закону № 6013 та перехід до моноцентричної системи регулювання на базі Цивільного кодексу України.

Автором проаналізовано еволюцію судової практики Верховного Суду протягом 2023–2025 років. Визначено, що правозастосування пройшло шлях від формального підходу та хаотичного зменшення санкцій до формування стійкої доктрини, де ключову роль відіграє доведення причинно- наслідкового зв’язку між воєнними діями та неможливістю виконання зобов’язання. На основі аналізу постанов Верховного Суду (зокрема, Об’єднаної палати КГС ВС у справі № 911/2269/22 та Великої Палати ВС у справі № 910/14524/22) виокремлено критерії, якими керуються суди при реалізації дискреційних повноважень: фізична втрата активів, наявність мобілізаційних завдань, блокування логістики, а також майновий стан сторін. Доведено, що сам факт введення воєнного стану не є безумовною підставою для зменшення неустойки.

Особливу увагу приділено порівняльно-правовому аналізу інституту зменшення неустойки в законодавстві Франції та Німеччини, що дозволило виявити спільні тенденції щодо судового контролю за розміром штрафних санкцій та необхідності встановлення запобіжників проти зловживань. У статті аргументовано, що надмірна лібералізація судової практики та непередбачуваність рішень створюють ризики для інвестиційної привабливості України та знижують платіжну дисципліну.

З метою уніфікації судової практики та забезпечення правової визначеності автором розроблено та запропоновано до впровадження «трискладовий тест пропорційності», який включає перевірку на збитковість кредитора, оцінку надмірності тягаря для боржника та аналіз добросовісності поведінки сторін. Обґрунтовано необхідність внесення змін до статті 551 Цивільного кодексу України для закріплення чітких критеріїв зменшення неустойки, а також запровадження процесуального фільтра, який обмежував би право суду зменшувати неустойку з власної ініціативи у комерційних спорах без відповідного клопотання сторони. Висновки статті спрямовані на вдосконалення механізмів захисту прав учасників цивільного обороту та забезпечення стабільності договірних відносин у період воєнного стану та повоєнної відбудови.