Технічні засоби захисту авторських прав: цифровий водяний знак та електронний цифровий підпис

Анотація

У статті досліджується трансформація системи охорони авторських прав у площині цифровізації, що безпосередньо корелює зі змістом сучасного розуміння права людини на вільне, але санкціоноване користування результатами інтелектуальної діяльності. Обґрунтовується теза, що зростання онлайн-комунікацій та обмеженість класичних правових засобів у протидії всім формам цифрового піратства суттєво підвищує ризики порушення права людини на авторство та справедливу винагороду. У цьому контексті актуальності набуває питання захисту прав людини у цифровому просторі як невід’ємної складової національної правової безпеки. Окреслюється роль технічних засобів захисту авторських прав як самостійного та водночас інтегрованого елементу різнорівневої моделі правової безпеки. Констатовано, що сучасне інформаційне середовище, сформоване в умовах мережевої дистрибуції контенту, змінює архітектоніку правового захисту результатів інтелектуальної діяльності. У цьому контексті обґрунтовано, що впровадження превентивних технічних механізмів постає важливою передумовою забезпечення правової безпеки та юридичної визначеності у вже сформованому інформаційному середовищі. Особлива увага приділяється цифровим водяним знакам як превентивному засобу, здатному забезпечити належний захист прав людини через ідентифікацію джерел несанкціонованого відтворення та поширення об’єктів інтелектуальної власності, а також фіксації авторства. Розкривається зміст цифрового маркування як технологічного механізму реалізації права людини на охорону результатів творчої власності, характеризується їх технологічна природа, принципи функціонування та критерії ефективності в умовах динаміки та змін цифрової дистрибуції. У дослідженні також приділяється увага електронному цифровому підпису як інструменту формування інформаційної довіри та юридичної визначеності , що сприяє автентичності, цілісності електронних правочинів та забезпеченню права людини на безпечний і достовірний електронний документообіг. Наголошується, що його нормативне регулювання створює додаткові гарантії захисту прав людини у сфері цифрових правових відносин. Зроблено умовивід, що нинішня вітчизняна модель охорони авторських прав набуває універсального синергетичного характеру, де технологічні засоби та право взаємодіють для реалізації інтелектуальної діяльності та ефективного захист прав людини на авторство в умовах цифровізації.