Правове регулювання господарських відносин у перехідний період

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблем правового регулювання господарських відносин у перехідний період з урахуванням проведених наукових досліджень у цій сфері, а також наявного чинного та перспективного законодавства.

Підтримано дискусію з питань дуалізму приватного права, відображеному у співвідношенні предмету господарського та цивільного права. Встановлено, що визначальну роль у вирішенні наведеного спору стало прийняття та впровадження Концепції, яка визначила правову долю ГК України з усуненням наявних суперечностей.

Підтримано позицію, за якою питома вага господарських відносин має регулюватись саме положеннями ЦК України, де мова йде про формування механізму задоволення приватних інтересів, а також суб’єктів публічного права, які у господарських відносинах набувають квазіприватного статусу з відповідними наслідками, що відображено у змісті ре кодифікованого ЦК України.

Виокремлено кількісну, в межах Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб», та якісну, яка корелює зі змістом законотворчої роботи з публічного обговорення, розгляду та прийняття рекодифікованого ЦК України, величину сутності терміну «перехідний період» для врегулювання господарських відносин.

Підтримано думку щодо можливої трансформації дуалізму приватного права у вітчизняному правовому полі зі співвідношення господарське право – цивільне право у комерційне право – цивільне право, де останнє нівелюється змістом рекодифікованого ЦК України.

Зроблено висновок щодо потреби збереження окремих правових конструкцій в якості позитивного досвіду унормування в межах ГК України. При цьому пропонується: 1) не можна допустити формування нових колізій у визначенні предмету правового регулювання у співставленні з ЦК України; 2) забезпечити простір для розвитку суто приватноправових конструкцій, на прикладі речових прав (узуфрукт – право повного господарського відання); 3) розширити приватноправові конструкції в рамках ЦК України, які б забезпечили рівність всіх суб’єктів господарювання з відповідними повноваженнями; 4) виокремити й визначити сферу публічно-правових норм серед положень ГК України, які мають бути унормовані в межах вітчизняного законодавства.