Інститут ділової репутації як приватно-правова категорія в умовах цифровізації

Анотація

Стаття присвячена актуальним питанням дослідження інституту ділової репутації як приватно-правової категорії в умовах цифровізації. Встановлено, що інститут репутації в Україні з’явився завдяки громадянському суспільству, яке реагувало та реагує на різні випадки, детально пояснюючи ситуацію та небезпеку, можливі наслідки для суспільства. Визначено, що репутацію можна розділити на ділова репутація; соціальна репутація; політична репутація; професійна репутація. Ділова репутація, у свою чергу, є приватно-правовою категорією, оскільки вона має особливості, що впливають на приватно-правову сферу субʼєкта цивільних правовідносин. Додатково досліджено поняття субʼєкта цивільних правовідносин, яке розкривається індивідуально визначена особа – субʼєкт права, яка реалізує свою правосубʼєктність, будучи при цьому юридично рівною іншій, виявляючи вільне бажання вступати в ті чи інші відносини, при прямій чи неопосередкованій незалежності виступати своїм майном без підпорядкування. Проаналізовано, що ділова репутація для субʼєктів цивільних правовідносин є важливою складовою їх діяльності. Вказано, що ділова репутація може через гудвіл трансформуватися у нематеріальний актив, який дозволяє особі «продати» себе. Визначено що інститут ділової репутації є впорядкованою сукупністю нормативних положень, які стосуються ділової репутації та повʼязаних з нею категорій. У статті досліджується питання публічних осіб та вказується, що ними є політичні діячі та посадові особи органів, які представляють функції держави. Заразом вказується, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя. Пропонується до публічних осіб віднести також тих осіб, які набули свою популярність та чинять вплив на суспільство, зокрема через цифрову сферу. Зазначено, що окрім безпосередньо ділової репутації, інститут ділової репутації також поєднує в собі і необхідність певного звітування перед аудиторією та культуру скасування «кенселінгу». Наведено відповідні приклади з втрати можливості співпраці особами, що через свою неправомірну діяльність піддалися культурі відмови. Зроблено висновок про те, що потрібно регламентувати значення впливу інфлюенсерів, визначити їх ділову репутацію, а також розширити перелік публічних осіб.