Цивільно-правові наслідки примусового відчуження майна під час воєнного стану в Україні: обмеження прав власності та механізми компенсації

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правового механізму примусового відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану в Україні. На основі аналізу Конституції України та положень Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» розкрито сутність процедур позбавлення фізичних і юридичних осіб права власності на індивідуально визначене майно для забезпечення оборонних потреб держави. Визначено відмінності між примусовим відчуженням, що може здійснюватися з компенсацією або без неї, та вилученням, яке стосується майна державного сектору економіки і здійснюється безвідплатно.

Окрему увагу приділено законодавчо встановленим підставам та об’єктам відчуження, порядку оформлення акта, процедурі оцінки майна та ролі суб’єктів оціночної діяльності. Проаналізовано порядок попередньої та наступної компенсації, проблемні аспекти її отримання, зокрема часові затримки, залежність від державного бюджету, необхідність звернення після скасування воєнного стану. Досліджено колізії, пов’язані з поверненням збереженого майна колишнім власникам, зокрема необхідність судового порядку, відсутність механізму оцінки зношеності та фінансові обтяження, що покладаються на особу.

Зроблено висновок про наявність дисбалансу між інтересами держави та правами власників, що особливо виявляється після завершення воєнного стану, коли особа стикається з ускладненими процедурами підтвердження права на майно або на отримання компенсації. Автором обґрунтовано необхідність удосконалення законодавства з метою забезпечення рівнозначного захисту прав власників при передачі, відчуженні чи вилученні майна та при його можливому поверненні або відшкодуванні.

Додатково наголошено, що ефективність механізму відчуження або вилучення майна значною мірою залежить від прозорості процедур, чіткості алгоритмів взаємодії між державними органами та власниками, а також від створення гарантій недопущення надмірного втручання у права громадян. У статті підкреслено важливість запровадження єдиних стандартів оцінки, фіксації стану майна та єдиного реєстру примусово відчужених об’єктів, що дозволить мінімізувати конфлікти та забезпечити реальний, а не формальний захист права власності в умовах воєнного стану.