Проблеми дотримання розумності строків у справах щодо визначення місця проживання дитини

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу проблем дотримання розумності строків у справах щодо визначення місця проживання дитини. У роботі розкрито, що тривале провадження у таких спорах безпосередньо впливає на психологічний стан неповнолітньої особи, підсилює конфлікт між батьками та створює ризики порушення принципу найкращих інтересів дитини. З огляду на норми Конституції України, ЦПК України, практику ЄСПЛ та позиції національних судових інституцій визначено критерії оцінки «розумного строку» й чинники, які найчастіше зумовлюють затягування розгляду: складність справи, пасивність або зловживання процесуальними правами учасників, надмірне навантаження на суди, тривалі експертизи, неналежна координація з органами державної влади та органами опіки. Особливу увагу приділено впливу воєнного стану, що актуалізував додаткові труднощі – переміщення дітей та сімей, кадрові втрати, обмеження доступу до документів і суттєве збільшення навантаження на суди при зміні територіальної підсудності.

На основі аналізу судової практики, зокрема справи № 202/2883/22, показано системні організаційні та процедурні проблеми, які спричиняють затримки у відкритті провадження, направленні кореспонденції та призначенні засідань. Обґрунтовується, що відсутність спеціальних законодавчих гарантій прискореного розгляду сімейних справ призводить до нерівномірності строків і порушення принципу правової визначеності. Автором сформульовано пропозиції щодо вдосконалення процесуального регулювання, зокрема встановлення чітких строків виготовлення повного тексту рішення, запровадження механізмів контролю за їх дотриманням та розроблення прискорених процедур для спорів, пов’язаних із дітьми.

Наголошується на необхідності зміцнення міжвідомчої взаємодії, цифровізації комунікації між судом та учасниками процесу, а також запровадженні єдиних стандартів оцінки строків у сімейних спорах. Зроблено висновок про необхідність комплексного реформування процесуальних механізмів і підсилення інституційної спроможності судової системи для забезпечення оперативного та ефективного захисту прав дитини.