Визначення походження дитини на тимчасово окупованих територіях України: вплив міжнародних стандартів захисту прав дитини

Анотація

Визначення походження дитини є ключовим елементом реалізації її особистих немайнових прав, серед яких право на ім’я, громадянство, право знати своїх батьків та на їх піклування. Питання набуває особливої актуальності у контексті вторгнення росії в України, в наслідок якого на тимчасово окупованих територіях відсутній доступ до органів державної влади України, а акти цивільного стану реєструються де-факто органами окупаційної адміністрації. У статті досліджено ключові міжнародні стандарти захисту прав дитини, народженої на тимчасово окупованих територіях, при визначенні її походження. Зокрема, проаналізовано положення Конвенції ООН про права дитини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни та Протоколу до неї і Конвенції про захист осіб від насильницьких зникнень. Також проаналізовано звіти міжнародних організацій (ПАРЄ, ООН) щодо стану дотримання прав українських дітей на тимчасово окупованих територіях. Авторка досліджує вплив положень даних документів на зміни до законодавства України з метою адаптації міжнародних стандартів. Окрему увагу приділено законодавчим ініціативам щодо врегулювання порядку державної реєстрації народження дітей, народжених на тимчасово окупованих територіях, а також їх відповідності міжнародним стандартам.

У результаті дослідження положень міжнародних договорів, виділено три ключові функції, які виконують міжнародні стандарти захисту прав дитини у національному законодавстві – нормативну, промоційну та процедурну. Зроблено висновок, що деякі міжнародні стандарти, імплементовані в національне законодавство (спрощення процедури реєстрації народження і отримання свідоцтва, врахування документів, виданих окупаційною адміністрацією, як доказів факту народження), сприяють дотриманню прав дитини на невідкладну реєстрацію народження, на ім’я та набуття українського громадянства, права знати своїх батьків та на їх піклування і права на збереження ідентичності. Усі заходи, здійснені органами державної влади, мають на меті забезпечення найкращих інтересів дитини, як того вимагають норми міжнародного права.