Проблеми гармонізації українського законодавства у сфері захисту прав споживачів із законодавством ЄС

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу проблем гармонізації українського законодавства у сфері захисту прав споживачів із законодавством Європейського Союзу в умовах реалізації євроінтеграційного курсу України. Обґрунтовано, що захист прав споживачів у праві ЄС є однією з ключових соціально-економічних цінностей, тісно пов’язаних із функціонуванням внутрішнього ринку, забезпеченням добросовісної конкуренції та високого рівня безпеки товарів і послуг. Проаналізовано доктринальні підходи до поняття гармонізації законодавства у праві ЄС, а також основні нормативно-правові акти Союзу у сфері захисту прав споживачів, зокрема директиви щодо прав споживачів, недобросовісних комерційних практик, оманливої реклами, продажу товарів і представницьких дій для захисту колективних інтересів споживачів.

Досліджено стан відповідності чинного законодавства України європейським стандартам у сфері споживчого права. Встановлено, що Закон України «Про захист прав споживачів» 1991 року значною мірою не відповідає сучасним умовам цифрового ринку та не забезпечує належного рівня захисту прав споживачів у сфері електронної комерції. Окрему увагу приділено проблемам інституційного характеру, зокрема фрагментарності повноважень органів державного нагляду, недостатньому розвитку позасудових механізмів вирішення споживчих спорів, а також низькому рівню поінформованості споживачів щодо наявних способів захисту їхніх прав.

Проаналізовано позитивні приклади гармонізації національного законодавства з правом ЄС, зокрема прийняття Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», який імплементує підходи Директиви 85/374/ЄС. Окремо розглянуто новий Закон України «Про захист прав споживачів» 2023 року як важливий крок до впровадження європейської моделі правового регулювання у сфері захисту прав споживачів. Водночас акцентовано увагу на проблемі відтермінування його набрання чинності у зв’язку з дією воєнного стану, що уповільнює практичну реалізацію нових правових механізмів.

Зроблено висновок, що подальша гармонізація українського законодавства з правом Європейського Союзу потребує системного оновлення нормативної бази, посилення інституційної спроможності органів державного контролю, розвитку альтернативних способів вирішення споживчих спорів та формування ефективної споживчої політики, орієнтованої на європейські стандарти захисту прав споживачів.