Майнові права та обов’язки подружжя: сучасні тенденції

Анотація

У статті досліджено сучасні трансформаційні процеси, що відбуваються у сфері правового регулювання майнових прав та обов’язків подружжя в умовах динамічної цифрової економіки, стрімкої транскордонної мобільності капіталу та кардинальної зміни соціально-рольових моделей сім’ї. Встановлено, що традиційні інститути сімейного права, які були засновані на патріархальній домінанті та домінуванні виключно матеріальних активів, виявилися об’єктивно неспроможними адекватно врегулювати відносини щодо нематеріальних, цифрових та транскордонних активів. Ця неспроможність особливо гостро проявляється у відсутності чітких компенсаційних механізмів для партнера, який інвестував час та зусилля у розвиток «людського капіталу» іншої сторони. Центральна проблема полягає у диспаритеті між юридичним принципом рівності часток та фактичною економічною нерівністю, що виникає внаслідок відсутності належної правової оцінки нефінансового внеску одного з партнерів.

Проведено комплексний аналіз ключових тенденцій, зокрема, домінуючого переходу від імперативного законного режиму спільної сумісної власності до договірної децентралізації. Обґрунтовано, що індивідуалізований шлюбний контракт еволюціонував у превентивний, інтегрований інструмент фінансового планування, який дозволяє створювати гібридні режими власності, чітко розмежовувати високоризикові та боргові зобов’язання, а також встановлювати гнучкі договірні аліментні зобов’язання inter partes на умовах компенсації. Детально розглянуто необхідність радикального розширення об’єкта власності шляхом включення інтелектуальної власності, корпоративних прав та, особливо, криптовалютних активів. Особлива увага приділена необхідності розмежування активного приросту вартості бізнесу (внаслідок спільних зусиль) від пасивного (ринкові фактори), що вимагає залучення вузькопрофільних фінансових експертів та інтердисциплінарної експертизи для їхньої точної оцінки та справедливого поділу.

Акцентовано увагу на застосуванні концепції «людського капіталу» та юридичній валідації рівноцінності нефінансової праці (догляд, домашнє господарство). Доведено, що невизнання цієї праці прямо призводить до майнової асиметрії подружжя. На основі аналізу практики виокремлено механізми економічної реабілітації (наприклад, фінансування перекваліфікації) та компенсації інвестицій у професійну кваліфікацію партнера, що є необхідною умовою відновлення економічної рівноваги.

Зроблено висновок, що ефективність захисту майнових прав вимагає посилення публічно-правового контролю за умовами шлюбних договорів на предмет їхньої кабальності та нерівності, а також пріоритетного розвитку медіації як більш гнучкого та конфіденційного способу вирішення складних сімейних спорів.