Еволюція законодавчого регулювання доступності правосуддя у цивільних справах

Анотація

Ця наукова праця присвячена історичному дослідженню проблем доступності правосуддя у цивільних справах. Автор простежує витоки уявлень про вирішення конфліктів до звичаїв стародавніх народів. Аналізується зміст положень «Руської Правди», яка передбачала можливість захисту прав, а також елементи, що підтверджують доступність (наприклад, різноманітність судів, публічність та відкритість розгляду справи, захист широкого кола осіб). Наголошується на змагальному характері процесу того часу. Відзначаються суттєві обмеження доступності, пов’язані із соціальним статусом, фінансовими витратами, застосуванням судів Божих та територіальними обмеженнями розшуку.

Статут Великого князівства Литовського 1588 року прагнув гарантувати справедливе вирішення суперечок, закріплюючи рівність перед законом, письмове право і право на представництво. Водночас, Статут передбачав значні судові витрати, складність процедур для малоосвічених верств населення, короткі строки давності та станові привілеї, які впливали на цінність свідчень і розміри компенсацій. «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 року детально описують компетенції судів, процедури подання позовів та апеляцій, а також процесуальні гарантії, такі як право на представництво (включно з безкоштовним повіреним для незаможних і неписьменних), дотримання розумних строків та право відведення судді. Проте зберігалися станова нерівність та дискримінаційні норми для «іновірців».

Статут цивільного судочинства 1864 року розглядається як проривний етап у розвитку доступності судового захисту завдяки проголошенню рівності всіх перед законом, створенню мирових судів та появі інституту присяжних повірених. Вказується, що ці досягнення частково нівелювали контрреформи 1880–1890-х років.

Австрійський цивільний процесуальний кодекс 1895 року прагнув відмовитися від надмірного формалізму і запровадив право бідності для громадян, які не мають можливості оплатити судові витрати. Проблеми доступності, однак, зберігалися через високу вартість судового розгляду та обмеження у використанні української мови в судах, незважаючи на формальні гарантії. Радянський період характеризується ідеологічними настановами, а також обмеженням принципів диспозитивності та змагальності. Новий етап розпочався після здобуття Україною незалежності, метою якого стало пристосування цивільної процесуальної форми до ринкових відносин та новелізація законодавства (включаючи нову редакцію ЦПК у 2017 році).