Європейський суд з прав людини і захист прав на земельні ділянки комунальної форми власності: теоретичні та практичні аспекти мирного володіння та експропріації приватної власності в контексті національного і міжнародного законодавства

Анотація

У зазначеній статті здійснено аналіз підходів Європейського суду з прав людини до захисту права мирного володіння майном у контексті земельних ділянок комунальної форми власності. Дослідження  проведено  шялхом  співвідношення  національного  регулювання  земельних правовідносин  та  міжнародних  стандартів,  сформованих  практикою  застосування  статті  1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Особлива увага приділяється питанням, що стосуються меж втручання держави у право власності, критеріям законності та пропорційності експропріаційних заходів, а також специфіці земель комунальної форми власності, які поєднують у собі приватноправову та публічно-правову природу.

У роботі виокремлено коло ключових проблем, що виникають у національній судовій практиці у справах, пов’язаних із витребуванням територіальними громадами земель, незаконно вибутих з їх володіння. Акцент зроблено на колізіях між положеннями Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Конституції України та практикою Верховного Суду щодо захисту земель комунальної форми власності, які ускладнюють ефективну реалізацію права на судовий захист.

Окремо проаналізовано, як національні механізми експропріації та повернення земельних ділянок співвідносяться з міжнародними стандартами щодо допустимості втручання у право власності та необхідності забезпечення «справедливого балансу» між приватними і публічними інтересами.

Разом з цим, дослідження також зосереджене на аналізі практики ЄСПЛ щодо втручань у право власності, де Суд розглядає експропріацію, реституцію та втручання заради суспільного інтересу як інститути, що потребують особливо уважного дотримання критерію справедливого балансу.

Висновки статті ґрунтуються більше на тому, що в Україні досі не сформовано усталеної моделі застосування принципу пропорційності у земельних спорах, а отже існує гостра потреба у нормативному переосмисленні підходів до експропріації, повернення земель комунальної власності та судового контролю за такими втручаннями.

Запропоновано напрями законодавчих змін, які покликані забезпечити відповідність української моделі регулювання земельних відносин критеріям ЄСПЛ щодо передбачуваності права, пропорційності та ефективного захисту мирного володіння майном.