Оформлення майна на неповнолітніх осіб як інструмент здійснення цивільних прав та проблемний аспект виконання цивільних обов’язків

Анотація

У статті досліджено правову природу оформлення майна на неповнолітніх осіб як специфічного інструменту здійснення їх цивільних прав та водночас проблемного аспекту виконання цивільних обов’язків. Встановлено, що у сучасному цивільному праві України неповнолітні визнаються повноцінними суб’єктами цивільних правовідносин, здатними набувати майнові права, володіти та користуватися майном у межах, визначених законом. Доведено, що оформлення майна на неповнолітніх осіб широко використовується батьками та іншими законними представниками з метою захисту майнових інтересів дитини, збереження активів, мінімізації ризиків їх втрати, а також довгострокового планування матеріального забезпечення неповнолітніх. Обґрунтовано, що така практика має превентивний характер і спрямована на забезпечення стабільного майнового становища дитини у майбутньому.

Водночас доведено, що обмежена цивільна дієздатність неповнолітніх зумовлює неможливість самостійного здійснення ними повного обсягу правомочностей власника, насамперед щодо розпорядження майном. Встановлено, що виконання цивільних обов’язків, пов’язаних із володінням або користуванням таким майном, у практичній площині покладається на законних представників, що породжує низку правових колізій. Проаналізовано суперечність між формальним правом власності неповнолітнього та реальною відповідальністю за утримання майна, виконання договірних зобов’язань і відшкодування можливих збитків. Доведено, що відсутність чіткого законодавчого розмежування обов’язків між власником-неповнолітнім та його представниками негативно впливає на стабільність цивільного обороту.

Особливу увагу у статті приділено проблемам погодження правочинів щодо майна неповнолітніх, оцінки їх доцільності органами опіки та піклування, а також забезпечення балансу між інтересами дитини та інтересами її законних представників. Встановлено, що на практиці діяльність зазначених органів не завжди є послідовною та уніфікованою, що створює ризики зловживань або надмірного втручання у сферу приватних прав. Доведено необхідність удосконалення критеріїв оцінки правочинів з урахуванням принципу найкращих інтересів дитини. Зроблено висновок, що оформлення майна на неповнолітніх осіб є ефективним механізмом реалізації цивільних прав, однак потребує подальшого вдосконалення нормативного регулювання, спрямованого на чітке визначення механізмів виконання цивільних обов’язків та меж відповідальності законних представників.