Інтеграція альтернативних способів вирішення спорів у цивільний процес: доктринальні та практичні аспекти

Анотація

Наукова стаття присвячена теоретичим та практичним аспектам інтеграції альтернативних способів вирішення спорів у цивільний процес. Актуальність дослідження зумовлена низкою системних викликів, перед якими постала система правосуддя України: перевантаження судів, тривалі строки розгляду справ, проблеми з виконанням судових рішень, а також нагальна потреба у підвищенні ефективності захисту цивільних прав та інтересів бізнесу в умовах воєнного часу та повоєнного відновлення. Ці чинники вимагають перегляду традиційної змагально-імперативної моделі цивільного судочинства та пошуку альтернативних, гнучких та оперативних механізмів, здатних забезпечити якісний доступ до правосуддя. Метою дослідження є аналіз доктринальних засад та визначення основних практичних механізмів інтеграції АВС у цивільний процес для підвищення його ефективності, розвантаження судів та забезпечення якісного захисту прав в умовах сучасних викликів.

У дослідженні проаналізовано сутність концепції АВС, яка пропонує диспозитивну, орієнтовану на консенсус альтернативу судовому розгляду. Наголошено, що АВС, ґрунтуючись на принципах добровільності та конфіденційності, переводить врегулювання спору з парадигми «перемога-поразка» (win-lose) імперативного судового рішення до моделі «взаємовигідного рішення» (win-win). Це сприяє підвищенню рівня задоволеності сторін та, що критично важливо, добровільності виконання досягнутих угод. Розглянуто різні форми АВС, включаючи базові (медіація, арбітраж, переговори) та гібридні, а також зовнішню та присудову моделі інтеграції АВС.

Встановлено, що хоча чинне законодавство України вже закріпило основні форми АВС (арбітраж, медіація, врегулювання спору за участю судді), практичне використання АВС досі є обмеженим через низький рівень обізнаності громадян та юристів, а також недостатню системну інтеграцію у судову практику. Сформульовано комплекс пропозицій для реалізації потенціалу АВС та його інтеграції: запровадження механізму «обов’язкової інформаційної сесії/спроби медіації» у ЦПК України для окремих категорій спорів, невиконання якого має бути підставою для залишення позову без руху (за аналогією з європейською практикою); перегляд системи судових витрат: запровадження фінансових стимулів, зокрема повернення судового збору у разі успішного завершення справи через АВС на ранніх стадіях, а також можливість покладання витрат на сторону, яка необґрунтовано відмовилася від медіації; поступова інтеграція через правові експерименти та пілотні програми, особливо у сфері сімейних та комерційних спорів, для адаптації АВС до національного правового середовища; підвищення професійної культури правничої спільноти: Впровадження обов’язкових курсів з переговорного процесу та АВС для суддів та адвокатів, а також активне інформування клієнтів про переваги позасудового врегулювання; розвиток онлайн-вирішення спорів (ODR) для підвищення доступності та оперативності АВС в умовах воєнного часу.