Європейські стандарти права на забуття в цифрову епоху

Анотація

Дослідження присвячене вивченню проблематики європейських стандартів права людини на забуття в цифрову епоху. Автори наголошують, що інтенсивна цифровізація суспільних відносин, широке використання мережі Інтернет та масове впровадження технологій штучного інтелекту спричинили суттєву трансформацію механізмів реалізації та захисту фундаментальних прав людини. У сучасному правовому полі право на забуття виступає одним із найбільш обговорюваних цифрових прав. Його призначення полягає у забезпеченні контролю особи над власними персональними даними та мінімізації потенційних негативних наслідків їх необмеженого поширення в мережі Інтернет. У контексті євроінтеграційних процесів виникає нагальна потреба в комплексному науковому дослідженні європейських стандартів реалізації права на забуття. Автори досліджують правову природу права на забуття як ключової складової цифрових прав людини, розмежовуючи широке та вузьке розуміння останніх у науковій доктрині.

Фокус уваги у дослідженні зосереджено на нормативному закріпленні права на забуття у статті 17 Загального регламенту про захист даних (GDPR) та визначній ролі прецедентної практики Суду ЄС, зокрема рішення 2014 року у справі Google Spain SL, Google Inc. v Agencia Española de Protección de Datos, Mario Costeja González, яке поставило початок для правового закріплення обов’язку пошукових систем видаляти персональні дані за запитом особи.

Автори аналізують виклики, які створює штучний інтелект. В статті наголошується, що стрімкий розвиток Великих мовних моделей (LLMs), таких як GPT-4, ставить під загрозу ефективність реалізації права на забуття. Оскільки генеративний ШІ навчається на масивах даних і запам’ятовують закономірності, а не просто зберігають записи, вилучення інформації про конкретну особу без повного перенавчання моделі стає технічно недосяжним та фінансово нерентабельним. Подальший розвиток регулювання має бути сфокусований на формуванні механізмів, які забезпечать справедливість, підзвітність та прозорість контролерів даних відповідно до статті 17 GDPR, щоб узгодити захист фундаментальних прав особи з технологічними реаліями систем ШІ.