Формалізація цивільних процесуальних норм права в юридичній науці у світлі сучасних наукових підходів
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.92.1.20Ключові слова:
норма права, нормотворча техніка, правотворчість, формалізація права, юридична техніка, цивільний процесАнотація
У статті аналізується формалізація цивільних процесуальних норм права в юридичній науці у світлі сучасних наукових підходів. Відзначається, що дана проблематика є важливою для вдосконалення законодавства та підвищення ефективності правозастосування, а наявні дослідження часто поєднують теоретичні напрацювання з практичними проблемами, такими як формулювання, систематизація та реалізація процесуальних норм, що сприяє кращому розумінню сутності цих норм, їх значення для справедливого судочинства та верховенства права. Наголошується, що формалізація цивільних процесуальних норм привертає увагу багатьох вчених, основні категорії, котрі розглядаються з досліджуваному контексті, включають формальну визначеність, формалізацію та юридичну техніку. Підкреслюється важливість чіткості та однозначності правових норм для захисту прав громадян. Констатується, що єдиний підхід щодо трактування терміна «формальна визначеність» на сьогоднішній день відсутній. Зауважується, що в сучасних підходах термін «формалізація» розуміється як процес надання формального вигляду, що включає заміну змістових термінів символами та формулами, в англомовних словниках формалізація має два основних значення: укладення угоди або створення офіційного документа, а також структуризація об’єктів через впровадження правил, в українській сучасній науці терміни «формалізувати» і «формалізуватися» акцентують на наданні сталого вигляду та процесі набуття формальності. Наголошується, що формалізація в праві визначається як упорядкування правової інформації, етимологічно «формалізація» може бути витлумачена як процес надання форми явищу та результат цього процесу. Наголошується, що дослідження юридичної техніки охоплює не лише норми, а й організацію правових джерел, таких як нормативно-правові акти. Аналізуються підходи вчених до визначення юридичної техніки, котрі розглядають дане поняття як сукупність засобів, методів і прийомів, що використовуються для розробки та реалізації правових норм, з метою підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин. Вказується на ефективність правового регулювання, правову визначеність і системність, які хоча й взаємопов’язані, залишаються автономними, і зосередження лише на ефективності може призвести до втрати інших важливих ознак права, правова визначеність повинна забезпечувати передбачуваність застосування норм права для кожної особи, що є основою правової безпеки в демократичній державі, а системність позитивного проявляється через цілісність, внутрішню узгодженість та структурну організованість.
Посилання
Адаскалиця К., Дідич Т. Стан наукового дослідження теоретико-правових аспектів формалізації цивільних процесуальних норм права у вітчизняній юридичній науці. Legal Bulletin. 2023. № 3(9). С. 40–49. https://doi.org/10.31732/2708-339X-2023-09-40-49.
Адаскалиця К.К. Правова визначеність як вимога до формалізації норми права. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Серія Право. 2024. Вип. 17(29). С. 10–18. https://doi.org/10.33098/2078-6670.2024.17.29.10-18.
Байбак А.Г. Правова (формальна) визначеність в системі властивостей і характеристик позитивного права. Прикарпатський юридичний вісник. 2018. № 2(23). Том 5, ч. 2. С. 3–8. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pjuv_2018_2%285.2%293.
Еліна Є.С. Співвідношення формальної визначеності та верховенства права. Право і безпека. 2021. № 1 (80). С. 28-34. DOI: https://doi.org/10.32631/pb.2021.1.03.
Йолон П.Ф. Формалізація. Філософський енциклопедичний словник / В.І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. Київ: Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України: Абрис, 2002. 742 с. URL: https://archive.org/details/filosofskyi_entsyklop/page/686/mode/2up.
Лебеденко В.І. Юридична техніка: поняття, призначення, методологічні засади застосування. Інформація і право. 2014. № 2(11). С. 52–56. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Infpr_2014_2_13.
Макаренко Л.О. Теоретичні закономірності дії правових приписів. НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. Дис… канд наук. Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. Київ 2004. 191 с. URL: https://uacademic.info/ua/document/0405U000375.
Манько Д.Г. Технології формалізації права. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2013. № 5. С. 18–21. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2013_5_6.
Науково-практичний коментар. Цивільний процесуальний кодекс України. за заг. ред. Н.Ю. Голубєвої. Київ: Юрінком Інтер, 2021. 840 с. URL: https://www.yakaboo.ua/ua/naukovo-praktichnij-komentar-civil-nij-procesual-nij-kodeks-ukraini.html?srsltid=AfmBOooSUecm8w8GFchslBYBwQjwnOxzxs4rk0bX-qBWoSkrwtPQSgDV.
Петечел Н.М. Реалізація принципу верховенства права у практиці Європейського Суду з прав людини. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2024. Серія ПРАВО. Вип. 86. Ч. 5. С. 331-335. DOI https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.86.5.48.
Романюк Є.О. Формальна визначеність права, як підстава визначення меж людської свободи. Молодий вчений. 2014. № 5 (8). С. 95–98. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2014_5%282%2926.
Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. Харків: Консум. 2001. 656 с. URL: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/687.
Формалізуватися. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з додатками і доповнення). Головний редактор В.Т. Бусел. Ірпінь. ВТФ «Перун». 2005. 1728 с. URL: https://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0000728%5F13.
Цивільний процес: теорія і практика. Концепції вчених з удосконалення законодавства про цивільне судочинство. Монографія / за заг. ред. С.Я. Фурси, С.С. Бичкової. Київ: Алерта, 2023. 640 с. URL: https://pravo-izdat.com.ua/index.php?route=product/product/download&product_id=4850&download_id=1697&srsltid=AfmBOorU-hl7IOARf-I6IOLhJbHU0N0fB_j0z6nHABPjC8Espr22Ynrr.
Цувіна Т.А. Принцип верховенства права у практиці Європейського суду з прав людини. Часопис Київського університету права. 2019. № 4. С. 373–379. DOI: https://doi.org/10.36695/2219-5521.4.2019.66.
Шутак І. Юридична техніка як сфера наукових знань і навчальна дисципліна. Вісник Національної академії правових наук України. 2013. № 3 (74). С. 81–86. URL: https://visnyk.kh.ua/web/uploads/pdf/ilovepdf_com-81-86.pdf.
Шутак І.Д. Перенавантаження тексту нормативно правового акта надмірним використанням дефініцій. Юридична техніка у правотворчості та правозастосуванні: матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції (м. Івано-Франківськ, 10 груд. 2021 р.) / ЗВО «Університет Короля Данила»; Громадська організація «Лабораторія академічних досліджень правового регулювання та юридичної техніки; за заг. ред. І. Д. Шутака; упоряд.: Л.М. Андрусів, О.О. Мейгеш. Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ Університету Короля Данила, 2021. С. 162–168. URL: http://repository.ukd.edu.ua/handle/123456789/239.
Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. К.: «Укр. енцикл.», 1998. Т. 6: Т – Я. 2004. 768 с. URL: https://kup.edu.ua/doc/juridichna-enciklopedija-v-6-t.-redkol.-ju.s.-shemshuchenko-vidp.-red.-ta-in.pdf.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 В. Б. Скоморовський

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.