Сучасний науковий дискурс щодо розуміння поняття «правнича термінологія»

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження сучасних наукових підходів до розуміння поняття «правнича термінологія» як одного з ключових елементів мови права та правової системи держави. Актуальність теми зумовлена зростаючою роллю термінологічної визначеності у процесах правотворчості, тлумачення норм права та правозастосування, а також необхідністю забезпечення єдності та узгодженості юридичного понятійного апарату в умовах динамічного розвитку законодавства і правової науки.

У статті проаналізовано основні доктринальні підходи до визначення правничої термінології, що сформувалися у межах юридичної науки. Важливу роль приділено з’ясуванню сутнісних ознак правничих термінів, серед яких виокремлено однозначність, дефінітивність, системність, нормативну закріпленість і функціональну стабільність. Обґрунтовано, що правнича термінологія не зводиться до сукупності спеціалізованих слів, а виступає впорядкованою терміносистемою, що відображає структуру правових понять і забезпечує логічну цілісність правового регулювання.

У статті акцентовано увагу на взаємозв’язку правничої термінології з юридичною технікою та мовою законодавства, а також на її впливі на рівень правової визначеності та передбачуваності правозастосовної практики.

Зроблено висновок, що недостатня термінологічна узгодженість і відсутність єдиного підходу до розуміння правових понять негативно позначаються на якості нормативно-правових актів та ускладнюють процес тлумачення норм права та правозастосування. У зв’язку з цим, обґрунтовано необхідність подальших теоретико-методологічних досліджень правничої термінології, спрямованих на вдосконалення понятійного апарату юридичної науки та забезпечення стабільності правового регулювання. Також наголошено, що правнича термінологія та юридична термінологія – це синонімічні поняття, що позначають сукупність спеціальних слів та виразів, які використовуються правниками для опису понять, явищ та інститутів правової сфери, і є невід’ємною частиною мови права, що забезпечує точність і ясність у законодавстві та правових документах. Ці терміни фіксують специфіку державно-правових явищ, вимагають чітких визначень (дефініцій) і постійно еволюціонують.