Вибори кошового отамана як інститут козацької демократії: історико-правовий аналіз

Анотація

У статті досліджено історико-правову природу, генезу та еволюційні етапи формування інституту виборності кошового отамана. Автором встановлено, що становлення цього інституту було невід’ємно пов’язане з розвитком козацького самоврядування, яке ґрунтувалося на поєднанні військової організації, звичаєвого права та механізмів прямої демократії. На основі широкого кола юридичних, історичних джерел та сучасної історіографії досліджено, що кошовий отаман виконував багатопрофільні функції – військові, адміністративні, судові та дипломатичні, – однак його повноваження залишалися обмеженими нормами звичаєвого права, авторитетом громади та підзвітністю загальній Військовій раді.

З’ясовано, що у XVI–XVII ст. виборність кошового мала яскраво виражений республіканський характер: отаман обирався щорічно, міг бути усунутим достроково, а всі важливі рішення ухвалювалися лише на раді за участі всього товариства. Автором обґрунтовано, що саме виборність виступала основним правовим інструментом контролю за владою, запобігала концентрації повноважень у руках однієї особи та забезпечувала баланс між військовою дисципліною і демократичними традиціями. Показано, що козацька виборча процедура мала не лише політичний, а й глибокий правовий зміст, оскільки розглядалася спільнотою як акт, що породжує правові наслідки й визначає легітимність отаманської влади.

Разом із тим досліджено трансформаційні процеси XVIII ст., які засвідчили поступове звуження демократичних засад козацького управління. Автором встановлено, що у цей період відбулася концентрація влади в руках старшинської верхівки, посилення олігархічних тенденцій, поява практики «безсмінного» отаманства та фактичне відходження від щорічності виборів. Особлива увага приділена політичній діяльності Петра Калнишевського, у правління якого, як з’ясовано, проявилися риси авторитарного керівництва, що засвідчували поступовий перехід від колегіальної системи до персоналістської моделі влади.

У статті доведено, що зазначені процеси були наслідком внутрішніх соціально-економічних змін, тиску зовнішніх політичних чинників та прагнення старшини закріпити власний вплив у структурі управління. Показано, що, попри такі зміни, ідея виборності та обмеженості влади залишалася важливою складовою козацької політичної культури та правової традиції.